
|
Всього 19 новин. Сторінок 1. Активна: 1 |
| 2009.03.13 - 12:59 |
"Я налию тобі вина" |
Сховати
"Я налию тобі вина"
За окнами безнадежно серое небо, влажность воздуха приближается к 100% и те, кто не обзавелся жабрами в процессе эволюции, начинают об этом сожалеть. Сожаления и тоска – спутники внезапно наступившей промозглой осени – занимают столько жизненного пространства, что их отчаянно хочется потеснить чем-то светлым и теплым: дружеской беседой, хорошей музыкой, накрытым столом. «Я налию тобі вина, а хочеш із медом», – поет Святослав Вакарчук, и ответ напрашивается положительный. Именно бокал хорошего вина вполне способен оживить блеклость размытых дождем красок. Вероятно, заранее это предвидя, в Ужгороде презентовали туристический маршрут «Закарпатский туристический винный путь», пролегающий по старинным винным погребам области. Идея маршрута принадлежит виноделу Александру Ковачу, которого поддержали другие производители солнечного напитка в Закарпатье.
Три дня под вино
Трехдневный тур по Ужгородскому, Мукачевскому и Береговскому районам проходит через старинные закарпатские крепости, термальные бассейны Береговщини, самую длинную в Европе липовую аллею в Ужгороде и, конечно, винные подвалы.
Берегово–Кидьош–Мукачево–Среднее– Концово–Ужгород – первый винный маршрут по Закарпатью. Туристы посещают пять частных винных погребов, в одном из которых вино хранится пять веков! Путешественникам предлагают как известные закарпатские марочные вина, так и недавно созданные. И не забывают о закуске закарпатской, словацкой и венгерской кухни.
Среди местных вин особенно славятся сухие белые вина: «Рислинг рейнский», «Рислинг итальянский», «Королевская леанка», «Траминер», «Мюллер-Тургау». Красные вина здесь менее распространены: «Каберне-Совиньон», «Мерло». А еще есть ¬неповторимые розовые, ¬например, «Розалин».
Бальзам на душу
Горы, солнце, альпийские травы, минеральные и геотермальные воды создали предпосылки для появления в Закарпатье бальзама. Украинцы Средних Карпат делают «Бальзам Комендаря», венгры – «Уникум», чехи Белых Карпат – «Бехеровку», словаки Карпатских Татр – «Боровичку». Отведать местного бальзама и коньяка, прихватить фляжку в подарок домашним, а главное, путем вдумчивой дегустации попытаться раскрыть рецепт целебных напитков, тщательно оберегаемый изготовителями, предстоит вступившим на винную тропу Закарпатья. Если вы еще не слышали про барацковку, туземак, кирте, палинку, ореховку, цуйку и черешневку, значит, самое время отправиться на дегустацию в этностиле.
Македонский и Горбачев
Говорят, виноделие в Закарпатье принес Александр Македонский. Побывав в здешних местах, великий завоеватель нашел в местном климате много сходства со средиземноморским и повелел оставленному гарнизону выращивать виноград. Насколько правдива легенда – неизвестно, но виноградников на здешних холмах сегодня не счесть. Виноградари могут поведать об исторических переменах в жизни края, проанализировав лишь способ посадки виноградной лозы и взглянув на сорт винограда. Например, кустами виноград сажали римляне, а арками – татары. Письменное упоминание о здешних винах датировано 1093 годом: в грамоте короля Ласло I указано, что в налог включается и определенное количество хмельного напитка.
Самые старые подвалы в Берегово называются королевскими. А частным подвалам, в которых держали свое вино горожане, всего лет двести – по здешним меркам они почти новые. Когда-то их была сотня, но горбачевская антиалкогольная кампания и последующая неразбериха с приватизацией почти разрушили тысячелетнюю винную традицию края.
Дух энтузиазма
В последние годы виноделы-энтузиасты всерьез взялись за возрождение былой славы закарпатских вин. И надо сказать, в этом им помогают даже потусторонние силы. Несколько лет назад винодел Олег Гаврильченко решил возродить береговские подвалы. Винные духи в благодарность за освобождение из-под тонн мусора, которыми было засыпано их обиталище, оживили винный погреб. В реконструированный погреб вернулся запах вина, который стены впитывали столетиями. Еще не было в подвале бочек с соком, а подземелье ожило. И как только закатили первые бочки, стал расти на стенах винный гриб, без которого нет настоящего вина. Подтверждение этой истории можно увидеть и попробовать на вкус в береговских подвалах.
Луна в вине
О тайнах дегустации, о том, что самый лучший вкус вино приобретает в полнолуние, что Луна влияет не только на приливы-отливы океана и женскую природу, во время тура довелось услышать впервые. Хотя, если поразмыслить, все логично: с одной стороны вино – жидкость, а с другой – организм, ничуть не менее привередливый, чем женщина. Недаром один из местных сортов называется Леанка – девушка. Так что с ростом Луны и вино (даже в закупоренной бутылке) набирает вкус и аромат. А когда Луна убывает, даже самое лучшее из вин может показаться уксусом.
Насладиться всеми соблазнами винного тура можно, связавшись с организаторами, уточнив подробности на сайте winehall-shardone.com.ua. А обойдутся эти три дня в закарпатских владениях Бахуса примерно в 1000 грн.
Экскурсии и цены
Экскурсия по Средненским подвалам (село Среднее) в будни стоит 30 грн. на одного человека, а в выходные – 34 грн. Часовая дегустация в зале «Шардоне» в Ужгороде – семь напитков и рассказ винного гида – 40 грн. Погреб «Старі підвали» в Берегово предлагает шесть сортов, среди них – «Мюллер-Тургау», «Мускат Оттонель», «Сереска зелена» – по 35 грн. за дегустацию. Литр закарпатского вина продают по 20–140 грн. в зависимости от сорта и выдержки. Бутылка «Кагора» стоит 30 грн., «Цвайгельта» – 35, «Муската» – 40. Кроме того, в ужгородском «Шардоне» можно продегустировать и купить еще и знаменитый сыр «Селиський» – по 45–50 грн. за головку. Кстати, в киевском «Фуршете-Гурман» цена на такой же сыр вдвое выше.
Благодарим Закарпатскую облгосадминистрацию за организацию пресс-тура
Автор: Татьяна Литвинова, «24»
Сховати
|
| 2008.06.20 - 00:52 |
Виробництво закарпатських вин вимирає |
Сховати
Виробництво закарпатських вин вимирає. Десятки винзаводів опинилися на межі банкрутства, бо не в силі оплатити запроваджені цьогоріч українськими парламентарями 500 тисяч гривень за ліцензію на право оптової торгівлі алкогольними напоями. Діяльність приватних виноробів взагалі підпадає під статтю Карного Кодексу України.
Закарпаття здавна славилося своїми винами. Мати закарпатське вино на столі вважали за честь найвідоміші королівські династії Європи. За кліматичними даними, якістю грунтів, температурним режимом та кількістю сонячних днів у році, експерти порівнюють цей край із Францією. Історично так повелося, що на Закарпатті вино власного виробництва можна знайти практично у кожній сільській хаті. Без перебільшення, це – унікальне явище для нашої держави, з якого вона могла би мати неабиякий зиск. Проте, виявляється, приватному виноробству в Україні відведена роль п`ятого колеса у возі.
Діяльність виноробів підпадає під статтю Карного Кодексу...
Десятки тисяч туристів щороку приїжджають на Закарпаття. У кожного своя мета: одні хочуть на власні очі побачити неповторні краєвиди, інші – насолоджуються красою численних стародавніх замків, а дехто поправляє тут cвоє здоров`я. Проте, майже всі прагнуть скуштувати доброго закарпатського вина. Але зовсім не того, яким останнім часом заповнені полиці чи не всіх вітчизняних крамниць. Гості краю шукають справжню насолоду в численних винних дегустаційних залах. Вони готові за це платити чималі гроші. Проте, здебільшого, їх чекає гірке розчарування. Виявляється, традиційне виробництво закарпатських вин вимирає. Десятки винзаводів опинилися на межі банкрутства, бо не в силі оплатити запроваджені цьогоріч українськими парламентарями 500 тисяч гривень.
тисяч гривень за ліцензію на право оптової торгівлі алкогольними напоями. Діяльність приватних виноробів взагалі підпадає під статтю Карного Кодексу України про незаконне виготовлення та реалізацію підакцизних товарів.
Та попри це, закарпатське вино успішно продається. Щоправда, нелегально. За даними Асоціації приватних виноробів та виноградарів Закарпаття, попит на закарпатське вино з кожними роком стрімко зростає. В області майже сто виноробів виготовляють вино на продаж. Втім, їхнього сонячного напою вистачає лише на третину року (січень – квітень). В інший період часу продавати вони вже не мають що. Це при тому, що, в середньому, кожен з виноробів виготовляє майже по 10 тонн вина. Їхній чистий заробіток складає приблизно 5 гривень на літрові п`янкого напою. Слабка конкуренція на ринку вина дозволяє виноробам закуповувати дороге іноземне обладнання, завезене з Італії, Франції та Німеччини. Коштує воно від 20 до 40 тисяч доларів. Термін окупності вирахувати не важко. Фахівці кажуть: виноробство в будь-якій цивілізованій країні є прибутковою справою.
У сусідній із Закарпаттям Угорщині знаходиться невеличке місто Єгер. Лише в ньому налічується понад 100 приватних винних підвалів. Що цікаво, в кожному з них представлена на суд пошановувачів цього божественного напою майже однакова продукція. Сотні автобусів з тисячами туристів щодня відвідують ці дегустаційні зали. Варто відзначити, що всі гості залишаються після цього задоволеними. У чому секрет? Закарпаття ж є невід`ємною складовою середньодунайської виноробної області, більша частина якої знаходиться у сусідній Угорщині. Виявляється, секрет лежить на поверхні. Усе залежить від ставлення країни до своїх підприємців, запевняють винороби.
За словами приватного винороба Олександра Ковача, в Угорщині взагалі не існує такого поняття, як ліцензування. Людина, яка бажає пов`язати своє життя з виготовленням вина, повинна мати відповідну освіту (виноробні курси чи спеціалізований коледж або ж вуз) та звернутися із заявою про свій намір до сільської ради. Дозвіл на право займатися виноробством коштує символічну плату -близько 10 доларів. До речі, весь наявний в країні виноград обліковується. Навіть вирощений у приватній власності. Держава знає буквально все: показники врожайності з гектару, цукристість, пропорції відходу з винограду жмиху та гребнів тощо. Вся винна тара – сертифікована. Про наявність готового напою винороб сповіщає спеціальну комісію. Її представники приїжджають і співставляють всі вищеперераховані дані з кількістю виготовленого вина. Потім вибірково беруть проби з кожного сорту напою, які відсилають на експертизу до Будапешта. Там проводять аналіз за 30-35 показниками. За кожну пробу винороб сплачує майже 80 доларів. Якщо вино відповідає встановленим державою стандартам, його дозволяють спокійно продавати. До речі, податок символічний: десь близько 10 центів з кожного літра. Якщо ж напій неякісний – реалізовувати його не можна. Крім того, винороб зобов`язаний ще й сплатити штраф у розмірі майже 4 тисяч доларів. Чим не стимул до виготовлення якісної продукції?
Акцизна марка в Угорщині клеїться лише на тару, місткість якої перевищує 2 літри. Угорці ретельно виконують цю умову. Я запитав одного з виноробів: "Чи не вигідніше, бува, розливати вино в півлітрову чи літрову тару, щоб обійти законодавство та зекономити гроші?" На це мій співрозмовник із посмішкою відповів, що наявність акцизної марки на пляшці з вином є ознакою престижу. Коштує ж акцизна марка також суто символічно. В сусідній з Угорщиною Чехії практики використання акцизних марок у приватному виноробстві взагалі немає. Там винороб сплачує лише ПДВ. І якщо він експортує вино, то держава справно повертає йому кошти. Таким чином, ці європейські країни намагаються не лише простимулювати власне виноробне виробництво, але й захистити ринок від дешевих італійських чи французьких вин.
Від легалізації приватного виноробства виграють, насамперед, споживачі...
Виробники вина кажуть, що для них проблемою N1 є відсутність закону, який би легалізував приватного винороба. Виникає парадоксальна ситуація: з одного боку проводяться фестивалі, виставки та вручаються нагороди за розвиток і підтримку кращих традицій закарпатського виноробства, а з іншого – передбачена стаття Карного Кодексу України про незаконне виготовлення та реалізацію підакцизних товарів. Крім того, згідно з вимогами санепідемстанції (розробленими ще за часів СРСР, де не було приватної власності), виготовляти вино не можна, якщо в радіусі 100 метрів від цеху знаходяться житлові будинки. Одна лише ця вимога вже ставить хрест на приватному виноробстві. Спеціальних цехів для виготовлення вина селяни не мають і роблять його вдома.
До 1 січня 2007 року ліцензія на виготовлення вина в Україні коштувала 250 тисяч гривень. Президент Віктор Ющенко, побувавши на початку січня на винному фестивалі в Мукачеві, пообіцяв знизити її до прийнятного розміру. Свого слова він дотримав. Тепер ця ліцензія коштує 780 гривень. Однак, в парламенті майже одразу розумні голови придумали для виноробів ліцензію на оптовий продаж. І коштує вона 500 тисяч гривень або 100 тисяч доларів!!! Навіть у багатій Європі таких драконівських ставок немає. Тож, зрозуміло, що дрібним виноробам така ліцензія не по кишені. А ще ж існує акциз... В Європі повсюдно вино продається на розлив і проблеми з цього там ніхто не робить.
Численні іноземці, приїжджаючи на Закарпаття, дивуються: як держава може так гнобити свого виробника? Звісно, дана проблема носить здебільшого регіональний характер. В інших областях України приватне виноробство розвинуте вкрай слабо. А тому, в першу чергу, потрібне державне розуміння необхідності розвитку виноробної галузі. Тим паче, що відкривати Америку тут не треба. Вся Європа вже через це пройшла. Бюджет України від такого кроку лише б виграв. Більшість приватних виноробів з легалізацією цього бізнесу побачили би світло в кінці тунелю і почали б підтягуватися до європейських стандартів виготовлення вина. Приватний винороб зі своєю продукцією зміг би тоді легально вийти на ринок і сплачувати всі передбачені законом податки. Тим паче, що приватні винороби зі своїми кількома тисячами літрів вина не є конкурентами промисловим виробникам. У виграші були б, насамперед, споживачі, адже для них суттєво розширився б вибір сонячного напою.
Насамкінець, винороби додають: не слід боятися отруєння домашнім вином. До прикладу, в молочній галузі ризик отруєння набагато вищий. З молоком людина може підхопити, щонайменше, зо два десятки різних захворювань. Але для приватного виробництва молокопродукції та продажу молока немає якихось надзвичайних обмежень чи застережень, які існують у виноробній галузі. Тож усе на свої місця розставить ринок: в умовах конкуренції виживуть лише найякісніші вина.
Віталій МЕЩЕРЯКОВ
Сховати
|
| 2007.05.09 - 17:11 |
Закарпатське вино можна всім |
Сховати
ЗАКАРПАТТЯ ONLINE
Закарпатське вино можна всім
Олександр Ковач, без перебільшення, – фанат виноробства. Ми вирушили до нього додому, аби поговорити про його улюблену справу і (як же без цього?) скуштувати культового трунку. А розказувати про напій Діоніса пан Олександр може годинами. Отож розташовуємося в його зручній пивничці, де проходять дегустації, винороб наливає «Королівської леанки» і ми розпочинаємо.
На шлях виноробства наш співрозмовник став незвично. Згадує, що в дитинстві їхній двір в Сторожниці (Ужгородський район. – Авт.) був чи не єдиним, де не ріс виноград. І це йому дуже не подобалося. Бо всі сусідські хлопці пригощали друзів домашнім вином, а Олександр не міг.
З благородною справою стикнувся 1996 року, коли поїхав до Чехії й потрапив на будівельні роботи до приватного винороба. Малтер мішав із місяць, а далі розпочався сезон винограду, і Сашко став допомагати ґазді. Там опанував увесь процес – від збору соковитих грон і до продажу вина. Так і захопився цією справою. Приїхав додому, купив обладнання і став виробляв вино. Небагато – літрів 300–500 для себе й близьких. А 2002-го друзі витягли його на мукачівський фестиваль вина. «Тоді посів третє місце й зрозумів, що напій мій не найгірший. Так і став приїжджати щороку. Вже на третьому фесті переміг, потім знову посів перше місце», – згадує своє «зростання» Олександр Ковач.
ЖИВЕМО В КРАЇ БІЛОГО ВИНА
– Трохи дивно, що виноробством ви захопилися саме в Чехії, адже ця країна, здається, відома насамперед пивом, а не вином...
– Воно ніби й так, але є там Моравський край, знаний своїми винами. (Правда, винороб, у якого я працював, живе в Судетах.) Хоча лідерства пива ніхто не заперечує, – це їхній символ, як в України, напевно, сало.
— Пригощали потім свого вчителя власним напоєм?
– Так, ми спілкуємося. Він приїжджав до мене й був такий гордий, бо й подумати собі не міг, що його робітник з часом теж стане виноробом.
– А яке вино здебільшого робите?
– Переважно сортові європейські види. На Закарпатті повно всякого винограду – говорити лише про Ізабеллу буде неправильно. Здебільшого білі сорти, звичайно, є й кілька мускатних. Я взагалі вважаю, що Закарпаття – край білого вина. Для червоного у нас клімат не той. Може раз у 10 років вдасться зібрати добрий урожай. Тому тут не можемо конкурувати з Одещиною чи Кримом. Натомість їхнє біле вино ніколи не зможе дорівнятися до закарпатського.
— З власного винограду напій витискаєте?
– Та ні, купую. Живу-бо в такій місцині, де нема виноградників. А щоб плекати лозу, треба й мешкати там, інакше з винниці не буде ніякої користі. Нині мені набагато вигідніше співпрацювати з виноградарями, котрих фінансую ще з весни. У підсумку виходить набагато більший і якісніший урожай.
— Імпровізуєте чи чітко дотримуєтеся рецептів?
– Знаєте, мене часто просять: «Відкрийте свій винний секрет». Людям здається, що я маю якийсь чудодійний еліксир, якого доливаю в діжку, аби вино було смачнішим. Немає ніяких таємниць насправді, всі рецепти відомі принаймні 100 років, описані в літературі. Єдина проблема, що йдеться про продукт, який не виготовляється за день. А в нас люди звикли ввечері покласти, а зранку взяти. З вином усе набагато складніше. Треба мінімум 2,5–3 місяці. Причому впродовж цього періоду доводиться день у день працювати й не лінуватися. А в нас як звикли? Зібрав «Ізабеллу», помолов, на око цукру кинув і каже, що зробив вино.
Або хвалиться мені знайомий, мовляв, робить вино у діжці, яку ще дід, котрий помер 30 літ тому, використовував. Може, в того діда вино й було добре, але якщо бочці 30–40 років, то за нею давно вогонь сумує. Максимальний вік ємності для вина – 5–6 років. А далі – як ти не мий ту посудину, продукт вийде гнилим. І, між іншим, це найбільше лихо закарпатських виноробів. Тому й існує ця зневажлива назва – «домашняк».
НАПІЙ, ЩО НАРОДЖУЄТЬСЯ, ЖИВЕ Й ПОМИРАЄ
Пан Олександр пропонує червоного вина («Воно добре до шашлика. Взагалі, вино до страви треба добирати за принципом, що важча страва, то важче й вино. Але такого багато пити не можна – печінка не витримає»). Я ж цікавлюся далі:
— І все ж таки, хоча рецепт один, але якісне вино виходить не у всіх. У вас вийшло вже з першої спроби?
– Та в мене й тепер не все виходить. І бути такого не може. Кожен рік чимось виділяється і вносить корективи. Не було жодного сезону, аби все вино вийшло добрим на 100%. Ні в кого так не виходить. А якщо хтось таким хвалиться – не вірте.
Треба життя прожити, аби сказати, мовляв, так, дійсно знаюся на вині. Я такого сказати не можу. Це не ковбаса, яку можна робити щодня. Врожай винограду – раз у рік, тому коли припустився якоїсь помилки, доведеться чекати цілий сезон, аби її виправити. Вино – це живий організм, який народжується, живе й помирає. У цьому напої близько 400 мікроелементів. Як вони себе там поводять, наскільки згармонізовані, дуже важко вгадати. Вино дуже легко недужає, особливо молоде. Його, як дитину, дуже просто інфікувати – лиш глянеш недобре. З часом таке трапляється дедалі менше, а колись, бувало, й кілька тонн хворого вина мав.
— Як, за вашими спостереженнями, виноробство в області розвивається?
– Болісна тема. За вітчизняним законодавством нас узагалі не існує. По-перше, в Україні вино – підакцизний товар, тож продавати його просто так – кримінал. Реалізувати продукцію, за великим рахунком, можна лише на фестивалях вина – такий собі напівлегальний спосіб. А якщо не можна продати, то людина й не робитиме його, принаймні багато.
Виноробство у нас геть занедбане. Навіть ті, хто працював легально, – «Леанка» чи бобовищанський завод – практично мерці, вибачайте на слові, їх задушили ліцензіями. Абсурд якийсь коїться. За що 250 тисяч платити? Якийсь розумака розділив вино на первинне й вторинне. Хоч достеменно ніхто не пояснить різниці. От вино, яке ми зараз п’ємо, за законом, – виноматеріал. Хоч, коли повезу його на експертизу за кордон, будь-який фахівець скаже, що це вино. А от коли з графина його перелити в пляшку й закоркувати, воно стане вторинним – от вам і вся відмінність.
Так-от, ліцензія на первинне коштує 25 тис., на вторинне – 250 тис. Іншими словами, дозволили: вино роби, будь ласка, але реалізувати його не зможеш, тому ми його в тебе за безцінь викупимо. Куди виробнику подітися – продасть. Як за кордоном це розповідаю, на мене очі витріщають.
А візьмімо за приклад Чехію. Тамтешня влада, розуміючи, що їхні винороби не є знаменитими у світі й не конкуренти італійцям, іспанцям чи французам, взагалі їх не оподатковує. А останні й так незадоволені, скаржаться, що їм важко, тому уряд ще й дотації виділяє.
Або угорський Токай. Там винороб – особа недоторканна, на ньому тримається все у місті. Цілі екскурсії їдуть туди покуштувати вина. Податки мізерні, бо угорська влада розуміє, що приїде турист і залишить кількадесят євро для угорської економіки. А туристів сотні тисяч щороку. Чомусь нікому не спало на думку ліцензувати тамтешніх виноробів.
Щоправда, мають акцизну марку. Якось мені в Токаї чоловік наливає літрову пляшку вина, потім дволітрову і клеїть на останню акцизну марку. Чому? Каже, акциз треба ставити лише на дво- й більше літрові. Як справжній гомо совєтікус, питаю: «А чому не розлити в літрові пляшки?» Та, каже, нема потреби, бо сума суто символічна – десь наших 15 копійок, причому не важливо, 2-літрова ємність чи 50-літрова. Виявляється, навпаки, акциз – це престижно. Тому часто навіть літр вина наливає у дволітрову пляшку, аби наклеїти марку.
Підтримували б нас так, ми й працювати б, як в Угорщині. Бо Закарпаття – унікальний край. Я часто їжджу на фестиваль до Пирогова. Зустрічаюся з виноробами з Криму, Одеси, розповідаю про наші винні фестивалі. Вони дуже дивувалися, бо приватних виноробів просто не мають. А в нас із діда-прадіда вино роблять всі. Чим насамперед відоме Закарпаття? Приватним виноробством. Якщо звідси поїдеш до Києва, без вина нікуди й сунешся – не зрозуміють. У селі – це взагалі валюта. Тому заробляти на сільському туризмі могли б десятки тисяч людей. То ж чому б це не використати?
ГРОНО – ВІНЕЦЬ ДОВЕРШЕНОСТІ
Проблема для Олександра Івановича справді болісна, тому хочеться перейти до легшої теми, до того ж, він пропонує легкого білого напою:
— Хтось із відомих людей був у вас на дегустації?
– Були, але говорити, хто саме, не хочу – ще когось забуду. Приходили міністри, народні депутати і т. д. (пан Олександр виявляє скромність, але ми не ліниві, тому ідентифікуємо іменитих гостей за книгою відгуків, де зафігурували нардеп Юрій Ключковський, пеерпівець Ігор Гринів, екс-мер Віктор Погорєлов і чи не вся обласна адміністрація (наші чиновники полюбляють писати свої регалії навіть у такій книжці), а також прості відвідувачі з усіх куточків Землі – від Хабаровська до Південно-Африканської Республіки).
— Чим для вас є вино?
– На це питання пробували відповісти тисячі людей... Гм. Для мене, це друге кохання. Вино роблю з величезною насолодою. Чекаю його нетерпляче. Адже жодна рослина не похвалитися такою увагою та любов’ю до себе, як виноград. Він давно визнаний найдовершенішим плодом. А його корисність визнавав ще Гіппократ. У ньому збалансовані чи не всі поживні елементи. Тисячі міст та сіл на своїх гербах мають лозу, зокрема й Ужгород. Ви часто бачили в геральдиці інші фрукти чи овочі? Тисячі років люди не розуміли, чому виноградний сік перетворюється на п’янкий напій, що підносить настрій. Тому пов’язували це з божественним походженням вина.
Багато народів шанували богів виноградарства – Бахуса, Діоніса, Вакха тощо. Почитайте Омара Хайяма, зрозумієте, як ставилися до вина. Іслам його забороняє, але поет підносить напій на п’єдестал, порівнюючи з гарною дівчиною. У нормальних дозах воно лише корисне. У Франції, де люди п’ють його за обідом, смертність через серцево-судинні захворювання на 30% нижча, ніж загалом у світі. Як писав Омар Хайам: «Пити можна всім. Бажано лише знати де, коли, з ким і скільки».
Юрій ЛІВАК, "Старий Замок "Паланок"
25.01.2007 | 12:06
Сховати
|
| 2007.05.05 - 12:37 |
З’явився магазин |
Сховати
На сайті відкрився магазин "Винороб". Від тепер весь асортимент продукції можна переглянути прямо на сайті. Замовити продукцію можна по E-Mail.
Сховати
|
| 2010.02.16 - 13:20 |
На "Червоному вині" визначили переможців |
Сховати
На "Червоному вині" визначили переможців
12-14 січня в Мукачеві проходив обласний фестиваль-конкурс "Червене вино". Цьогоріч свою продукцію на центральній площі міста представило понад 100 виноробів з багатьох куточків Закарпаття. Окрім того, на численних гостей фесту очікувала й цікава культурна програма – в рамках "Червеного вина" відбувся обласний конкурс-огляд вертепів.
Три дні центральна площа міста над Латорицею перетворилася на велетенський дегустаційний зал. Тут виставляли свої найкращі винні вироби закарпатські винороби – і колективні господарства, і приватники. Цього року, незважаючи на кризу, на свято закарпатського вина до Мукачева з’їхалося близько 100 виноробів з усього краю. Найбільше представлена Ужгородщина, Берегівщина, Мукачівщина та Виноградівщина. На смак поціновувачів були виставлені не лише традиційні вина, а й купажні. Щодо цін, то вартість вин коливалась від 20 до 120 гривень. Справжньою родзинкою фестивалю став смажений бик вагою понад 300 кілограм. Його готували майстри-кухарі з Угорщини. 100 грамів порції смаженини коштувало 15 гривень, а виручені кошти підуть на поповнення книжкового фонду міських бібліотек.
Туристів на мукачівському винному фестивалі було багато. Вони з’їхалися не лише з сусідніх областей, а й з багатьох країн Європи. Як відзначили організатори заходу, вже є і постійні відвідувачі, які намагаються не пропускати жодного винного свята.
Зазвичай якість вина визначається досвідченими дегустаторами, які і дають відповідну оцінку тому чи іншому виробу. При підбитті підсумків враховується не лише якість вина, а й дизайн оформлення місця торгівлі та культура обслуговування. Оргкомітет фестивалю нагороджує переможців незвичними призами: поросятами, ягнятами, мішками з пшеницею, бочками для вина.
Цьогоріч у церемонії нагородження учасників фестивалю взяв участь голова облдержадміністрації Олег Гаваші. Він передусім відзначив високий рівень організації "Червеного вина".
– Серед 150-ти фестивалів, які проводяться протягом року на Закарпатті, "Червене вино" чи не наймасовіший. Він став своєрідною родзинкою нашого краю, його візитівкою, – наголосив Олег Гаваші. – Зростає і культура його проведення. Нині фестиваль став унікальною можливістю для приватного закарпатського винороба представити сонячний напій для численних туристів.
Також керівник краю нагородив кращих виноробів дипломами та цінними подарунками. У номінації "Кращий дизайн та естетичне оформлення торгівлі" були нагороджені винороби Олександр Ковач з Ужгородщини та Володимир Райчинець з Мукачівщини. Перше місце і порося в подарунок у найпрестижнішій номінації "За високоякісно виготовлене вино" отримав Карл Шош, винороб з Берегівського району.
Управління інформації та зв’язків
із громадськістю облдержадміністрації
Сховати
|
| 2008.06.20 - 00:57 |
На Закарпатті різдвяне вино готують із п’яти сортів напою |
Сховати
На Закарпатті різдвяне вино готують із п’яти сортів напою
Голова Спілки виноробів Закарпаття Олександр Ковач
На Закарпатті на різдвяному столі обов’язково має бути святкове вино. Багато жителів області готують спеціальний напій, купажуючи (змішуючи. — авт.) по три–п’ять сортів вина. Кожен приватний винороб має свій рецепт різдвяного вина.
Винороб у п’ятому поколінні 57-річний Карло Шош із села Кідьош Берегівського району таке вино готує в серпні. Він — угорець, святкує католицьке Різдво 25 грудня.
— На Корачунь я готую тільки 500 літрів спеціального вина, — каже чоловік. Він є лицарем Ордену Святого Венцела, міфічного покровителя берегівських виноробів.
Запрошує у свої підземні підвали, де понад 100 діжок. Погреби оформлені в національному угорському стилі: на стіні — мотузка з сушеними стручками червоної паприки, на столі — серветки з вишитими угорськими орнаментами.
— У 500-літрову дубову бочку наливаю порівну п’ять сортів вина, — розповідає чоловік. — Змішую ”Отелло”, ”Каберне”, ”Цвейгельт”, ”Голубок” та ”Опорто”. Додаю 15 кілограмів меду та стільки ж чорносливу. Діжку не розкорковую аж до Різдва, — хвалиться Шош. — Зазвичай 23 грудня відкриваю, пробую вино. Дарую пару літрів на церкву, решту лишаю для себе та продаю людям.
Літр різдвяного вина у Карла Шоша коштує 20 грн. Каже, що обробляє 4 га виноградників. Щороку виробляє 15 тис. л вина. Більшість продає на фестивалях та вдома — туристам. Чоловік має навіть родинний герб із орлом, який обов’язково вирізблює на кожній діжці.
Винороб Іван Урста, 63 роки, із сусіднього села Великі Береги для різдвяного столу готує купаж із трьох сортів вина.
— Я святкую обидва Різдва, — розповідає він. — Дві мої невістки — Стелла і Мар’яна — угорки, тому разом із дітьми Корачунь почали святкувати й ми з дружиною Марією.
Винороб обробляє 3 га виноградників. Різдвяне вино також закладає у діжку в серпні, після збору врожаю. Але витримує його обов’язково три роки.
— Змішую ”Сапераві”, ”Голубок” та ”Кейк Франкош”, — розповідає чоловік. — Для різдвяного столу використовую щонайменше трирічне витримане вино. Так, сього року будемо пити закладку 2004-го, це червоне марочне. А для жінок готую на Корачунь і Різдво біле десертне — ”Пряне Черфегі”. Вони його більше люблять, ніж червоне.
До м’ясних різдвяних страв Іван Урста подає ще один сорт вина.
— До жирної їжі всією родиною п’ємо виключно біле сухе ”Сапераві”, — каже чоловік.
На Берегівщині є традиція подавати до святкового столу глінтвейн — гаряче вино.
— Для цього годяться сухі вина ”Сапераві” та ”Каберне”, — каже Урста. — Можна додати напівсолодке ”Каберне Совіньйон”. Для глінтвейну немає писаних законів: можна змішувати при бажанні будь-які сорти. Але вино не повинно закипати, інакше зіпсуєте аромат, — радить винороб. — У гарячий напій можна додати для смаку трохи гвоздики, кориці, подрібнений мускатних горіх, кардамон, ваніль. Хтось любить додавати помаранч або лимон. Комусь подобається розмішати у глінтвейні ложку-дві меду.
Різдвяний купаж Іван Урста продає по 40 грн за літр.
А ужгородець Олександр Ковач, 38 років, голова Спілки виноробів Закарпаття, традиційно з року в рік до різдвяного столу подає сухий сорт — ”Червоний букет”.
Це купаж із чотирьох сортів винограду — ”Північного Сапераві”, ”Каберне Совіньйон”, ”Мерло” і ”Голубка”.
— Цьогорічний купаж, завдячуючи спекотному літу, вийшов особливий, — хвалиться Ковач. Чоловік наповнює келих червоним вином у своїй дегустаційній залі ”Шардоне” по вул. Августина Волошина в Ужгороді. — Вдалося витримати такий букет, що буду гордий поставити напій на різдвяний стіл. Щоправда, святкового вина виготовив не багато — лише 500 літрів. Лишу для себе трохи, а решту повезу в Мукачеве на фестиваль вина.
Сніжана Русин, \"Газета по-українськи\"
03.01.2008 | 22:17
http://www.zakarpattya.net.ua/zol/loadnews.asp?id=17288&np=3
Сховати
|
| 2010.04.29 - 21:49 |
Переможці фестивалю вина та меду |
Сховати
Золота медаль < 90
Срібна медаль 85 - 89,99
Бронзова медаль 80-84,99
№проби П І Б Назва Середній бал
1 Анталовський Василь Григорович Кадарка 93,75
16 Шош Карло Карлович Чорная роза 93,25
84 Лендєл Василь Михайлович Кюве 92,75
184 АПФ Леанка Спокусниця 92,75
139 Шаповалов Олександр Євгенович Долинське 92,5
63 Варга Бейла Бейлович Малага 92,5
188 Ковач Олександр Іванович Королівська Леанка 92,25
32 Шош Жолт Карлович Вермут 91,75
34 Нодь Олександр Людвигович Семільон 91,75
169 АПТП «Бобовище» Троянда Закарпаття 91
181 АПФ Леанка Перлина Карпат 90,75
142 Ярмоленко Олег Борисович Каберне 90,75
121 Крицкий Емерих Титусович Сапераві 90,5
130 Дімчев Іге Трамінер 90,5
49 Біров Ернест Ернестович Мускат Пелешкей 90,5
125 Машіка Йосип Петрович Кагор 90,25
28 Шош Жолт Карлович Там»янка 90,25
70 Гаврильченко Олег Іванович
"Старий підвал" Трамінер рожевий 90,25
50 Біров Ернест Ернестович Ізабелла 89,25
191 Ковач Олександр Іванович Вермут 89
29 Шош Жолт Карлович Ізабелла 89
78 Райчинець Володимир Юрійович Вермут 87,5
182 АПФ Леанка Столове біле 87,5
133 Гулько В.І. Мускат Гамбургський 86,7
158 Шишкулинець Павло Кагор 86,7
166 АПТП «Бобовище» Біле столове 86,7
51 Біров Ернест Ернестович Бича кров 86,7
80 Райчинець Володимир Юрійович Кагор 86,7
92 Лендєл Василь Михайлович Піно чорний 86,7
2 Анталовський Василь Григорович Шардоне 86,7
64 Варга Бейла Бейлович Вермут 86
88 Лендєл Василь Михайлович Совіньон зелений 86
116 Крицкий Емерих Титусович Іршаї Олівер 86
10 Анталовський Василь Григорович Кагор 85,75
117 Крицкий Емерих Титусович Каберне Совіньон 85,75
126 Машіка Йосип Петрович Шасла 85,75
54 Варга Ондраш Ондрашович Королівська леанка 85,75
67 Гаврильченко Олег Іванович Мюллер Тургау 85,75
179 АПФ Леанка Іршавське 85,5
17 Шош Карло Карлович Голубок 85,25
129 Дімчев Іге Каберне Совіньон 85
135 Большаков В.Р. Мерло 85
104 Лендєл Василь Михайлович Іршаї Олівер 85
35 Нодь Олександр Людвигович Совіньон бланк 85
71 Гаврильченко Олег Іванович
"Старий підвал" Серемська зелена 84,75
75 Райчинець Володимир Юрійович Шардоне 84,75
119 Крицкий Емерих Титусович Ізабелла 84,75
6 Анталовський Василь Григорович Біла Принцесса 84,75
127 Дімчев Іге Каберне Совіньон 84,75
59 Варга Бейла Бейлович Черсеги фючереш 84,5
52 Біров Ернест Ернестович Европейська суміш 84
31 Шош Жолт Карлович Опорто 84
77 Райчинець Володимир Юрійович Троянда Закарпаття 84
86 Лендєл Василь Михайлович Іршаї-Олівер 84
183 АПФ Леанка Середняньське 84
190 Ковач Олександр Іванович Червоний букет 84
55 Варга Ондраш Ондрашович Трамінер 83,5
85 Лендєл Василь Михайлович Аліготе 83,5
20 Шош Карло Карлович Бакатор 83,25
76 Райчинець Володимир Юрійович Вермут 83,25
131 Гулько В.І. Каберне 83,25
12 Анталовський Василь Григорович Мускат Оттонель 83
68 Гаврильченко Олег Іванович
"Старий підвал" Мускат Оттонель 83
91 Лендєл Василь Михайлович Цвайгелт 82,75
45 Біров Ернест Ернестович Суміш ранніх 82,5
97 Лендєл Василь Михайлович Кадарка 82,2
5 Анталовський Василь Григорович Тронда Закараття 82
48 Біров Ернест Ернестович Мускат ада 82
69 Гаврильченко Олег Іванович
"Старий підвал" Зенгьо 82
137 Койчев Шардоне 82
134 Большаков В.Р. Каберне 82
26 Шош Жолт Карлович Совіньон блан 81,5
27 Шош Жолт Карлович Різлінт Італійський 81,5
36 Нодь Олександр Людвигович Сильвенер зелений 81,5
170 АПТП «Бобовище» Трамінер рожевий 81,5
58 Варга Ондраш Ондрашович Мускат Люнель 81,25
186 Бортек Ірина Іршаї Олівер 81,2
53 Варга Ондраш Ондрашович Королівська леанка 81,2
95 Лендєл Василь Михайлович Одеський чорний 81,2
157 Шишкулинець Павло Делевар 81,2
162 Петнегази Іштван Черсеги фюсереш 81
146 Гарапко Наталія Червоне-напівсолодке 81
109 Дрогобецький Василь Іванович Вермут 80,75
42 Нодь Олександр Людвигович Европейський купаж 80,5
37 Левринець Йожеф Йожефович Королівська леанка 80,25
144 Гарапко Наталія Делевара 80,25
143 Ярмоленко Олег Борисович Мерло 80,25
152 Микулинець Іван Іванович Кагор 80,25
122 Машіка Йосип Петрович Отелло 80
112 Гегедош Михайло Михайлович Космічне 80
62 Варга Бейла Бейлович Кагор 79,5
73 Гаврильченко Олег Іванович
"Старий підвал" Каберне Совіньон 79,5
83 Лендєл Василь Михайлович Мюллер Тургау 79,25
74 Райчинець Володимир Юрійович Мускат Оттопель 79
189 Ковач Олександр Іванович Іршаї Олівер 79
4 Анталовський Василь Григорович Сонячне сяйво 79
132 Гулько В.І. Аліготе 79
57 Варга Ондраш Ондрашович Кюве ранній 79
7 Анталовський Василь Григорович Королівська леанка 78,75
176 АПТП «Бобовище» Червона долина 78,75
19 Шош Карло Карлович Королівська леанка 78,75
102 Лендєл Василь Михайлович Цвайгелт 78,5
87 Лендєл Василь Михайлович Мускат Янтарний 78,5
128 Дімчев Іге Піно-Нуар 78,5
124 Машіка Йосип Петрович Ювілейне 78,5
107 Дрогобецький Василь Іванович Троянда Карпат 78,5
9 Анталовський Василь Григорович Чорний принц 78
93 Лендєл Василь Михайлович Каберне Совіньон 78
22 Шош Карло Карлович Мускат Оттопель 78
187 Ковач Олександр Іванович Піно нуар 78
96 Лендєл Василь Михайлович Мерло 77,75
136 Койчев Чорний Бібо 77,75
161 Петнегази Іштван Королівська леанка 77,5
164 Петнегази Іштван Кейк франкош 77,25
94 Лендєл Василь Михайлович Каберне Совіньон 77,25
15 Анталовський Василь Григорович Ізабелла 77,25
65 Варга Бейла Бейлович Бича кров 77,25
39 Нодь Олександр Людвигович Каберне Совіньон 77
60 Варга Бейла Бейлович Трамінер 77
66 Варга Бейла Бейлович Зеніт 77
145 Гарапко Наталія Отелло 77
56 Варга Ондраш Ондрашович Поцілунок коханої 76,75
25 Шош Карло Карлович Фурмінт 76,75
105 Лендєл Василь Михайлович Кюве 76,75
72 Гаврильченко Олег Іванович
"Старий підвал" Кюве біле 76,75
175 АПТП «Бобовище» Оксамитовий бутон 76,5
11 Анталовський Василь Григорович Ізабелла 76,5
41 Нодь Олександр Людвигович Европейський купаж 76,2
123 Машіка Йосип Петрович Мерло 76
118 Крицкий Емерих Титусович Білий Купаж 75,75
40 Нодь Олександр Людвигович Голубок 75,75
47 Біров Ернест Ернестович Мускат ада 75,75
18 Шош Карло Карлович Карлот 75,5
108 Дрогобецький Василь Іванович Отелло 75,25
82 Лендєл Василь Михайлович Мускат Оттонель 75
114 Гегедош Михайло Михайлович Делевер 74,75
150 Микулинець Іван Іванович Біле 74,72
8 Анталовський Василь Григорович Отелло 74,5
154 Ярош Володимир Червоний букет 74,25
46 Біров Ернест Ернестович Отелло 74,25
61 Варга Бейла Бейлович Троянда Закарпаття 74,25
79 Райчинець Володимир Юрійович Кадарка 74,25
98 Лендєл Василь Михайлович Ізабелла 74,25
151 Микулинець Іван Іванович Ізабелла 74
44 Біров Ернест Ернестович Французька десятка 74
120 Крицкий Емерих Титусович Ізабелла 74
140 Шаповалов Олександр Євгенович Кахетинське 73,75
138 Койчев Каберне 73,75
81 Лендєл Василь Михайлович Трамінер рожевий 73,75
99 Лендєл Василь Михайлович Ізабелла 73,75
111 Гегедош Михайло Михайлович Ізабелла 73,75
163 Петнегази Іштван Каберне Совіньон 73,75
165 АПТП «Бобовище» Каберне 73,5
24 Шош Карло Карлович Жужіка ти солодка 73,25
3 Анталовський Василь Григорович Закарпатське 73,25
30 Шош Жолт Карлович Кагор 73,25
115 Гегедош Михайло Михайлович Леанка 72,75
13 Анталовський Василь Григорович Букет Мартина 72,75
33 Данч Іван Іванович Різлін Італійський 72,75
101 Лендєл Василь Михайлович Ізабелла 72,25
156 Ярош Володимир Кадарка 72
106 Дрогобецький Василь Іванович Іршаї Олівер 71,75
153 Ярош Володимир Делевар 71,25
89 Лендєл Василь Михайлович Цвайгелт 71,25
172 АПТП «Бобовище» Ізабелла 71
100 Лендєл Василь Михайлович Ізабелла 71
178 АПФ Леанка Ізабелла 71
185 АПФ Леанка Столове рожеве 70,75
90 Лендєл Василь Михайлович Мерло 70,5
14 Анталовський Василь Григорович Одеське чорне 70,5
38 Нодь Олександр Людвигович Европейський купаж 70
43 Біров Ернест Ернестович Ризлінг 69,5
149 Микулинець Іван Іванович Червоне 69,5
168 АПТП «Бобовище» Старий замок 69,5
180 АПФ Леанка Гроно Закарпаття 69,25
167 АПТП «Бобовище» Земфіна 69,25
171 АПТП «Бобовище» Ізабелла 69
103 Лендєл Василь Михайлович Мускат янтарний 69
148 Гарапко Ірина Отелло 68,75
113 Гегедош Михайло Михайлович Лідія 67,75
141 Шаповалов Олександр Євгенович Алкалісське 67,75
177 АПФ Леанка Ізабелла 67,5
174 АПТП «Бобовище» Мускат білий 67
155 Ярош Володимир Кагор 66,5
110 Гегедош Михайло Михайлович Делевер 66,5
21 Шош Карло Карлович Мускат Оттопель 66
173 АПТП «Бобовище» Кагор 66
159 Мишкулинець Павло Ізабелла 65,75
23 Шош Карло Карлович Кідьошська роза 65,5
147 Гарапко Ірина Восторг 65
160 Мишкулинець Павло Ізабелла 63
Сховати
|
| 2008.06.20 - 00:55 |
Перший в Україні туристичний винний шлях готується до відвідувачів! |
Сховати
Перший в Україні туристичний винний шлях готується до відвідувачів
Що саме пропонують винороби і які родзинки цього незвичайного маршруту?
Новий туристичний продукт пропонують на Закарпатті – маршрут винними погребами краю. Область свого часу славилася міцними виноробними традиціями і зараз намагається їх відновити. Особливо на часі це напередодні початку нового літнього туристичного сезону. Що саме пропонують винороби і які родзинки цього незвичайного маршруту?
Знайомство з винами потребує дотримання ритуалу, неспішності й відданості процесові. Як і з людиною, з вином треба спілкуватися, лише тоді воно вдячно розкриває свій неповторний букет, вважає приватний винороб Олександр Ковач, пише Радіо Свобода.
Задля популяризації власноруч виготовлених унікальних напоїв він відкрив дегустаційну залу. Нині, каже він, жителі області зрозуміли, яким багатством володіють і який цікавий туристичний продукт можуть пропонувати гостям.
«Вісім років тому, коли я вийшов уперше на фестиваль у Мукачеві, мало ще розподіляв вина на білі й червоні. На сьогодні практично кожен має мінімум 5–6 сортових видів, не гібридів. Безумовно, мода йде на європейські сухі вина», – каже Олександр Ковач.
Нині в Закарпатській області налічується сотня приватних винних підвалів і тисячі виноробів. Із метою популяризації і підтримки закарпатських вин в області регулярно проводять фестивалі.
А цього року Управління з питань європейської інтеграції та туризму і курортів Закарпатської ОДА разом із Асоціацією приватних виноробів Закарпаття розробило так званий «Закарпатський туристичний винний шлях».
Як каже завідувач кафедри туризму Ужгородського національного університету Федір Шандор, серед особливостей нового маршруту – Концово Ужгородського району, дегустаційний зал у центрі самого Ужгорода, Бобовище, Кідьош, унікальна зона Зміївка, Берегове і Берегівський район. «Це є ті зони, про які можна говорити, що там чекають, професійно зустрінуть і дадуть позитив від винного туризму», – вважає фахівець.
Закарпатці нарікають, що через підвищення вартості ліцензій на виготовлення вина виноробство в області практично занепало. За таких умов дрібні виноробні підприємства та приватні винороби можуть сподіватися лише на прибутки, отримані від туристичної діяльності.
Для цього винороб із Берегівщини Карло Шош підготував понад 20 елітних напоїв. «Ми маємо в асортименті 23 види: є сухі, для любителів – напівсухі, напівсолодкі, десертні. Все зроблене за старовинними рецептами. Я з радістю прийму гостей, усе їм розповім, покажу, роз’ясню, як вино виготовляється», – обіцяє винороб.
Закарпатський винний туристичний шлях проляже Берегівським, Виноградівським, Ужгородським районами. Дегустація коштує в середньому від 35 гривень і вище для однієї людини.
У вартість входить не лише дегустація винних напоїв, але й розповідь про особливості цього напою, становлення галузі, легенди, пов’язані з виноробством у Закарпатті і ще багато цікавинок із історії вина.
Сховати
|
| 2009.10.26 - 19:12 |
Свято молодого вина \\\\\\\\\\\\\\\"Закарпатське Божоле\\\\\\\\\\\\\\\" |
Сховати
Увага!
У зв’язку з епідемією грипу та численними побажаннями туристичних агенцій Свято молодого вина «Закарпатське Божоле» перенесено з 21-22 листопада на 19-20 грудня 2009 року. Зміна часу проведення свята пов’язана з дією постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню грипу типу А/Н1N1/Каліфорнія/04/09 і гострих респіраторних захворювань серед населення», що передбачає запровадження на всій території Закарпаття в період із 30 жовтня по 22 листопада карантину та, відповідно, заборону проведення будь-яких масових заходів. Оскільки на цей час в Ужгороді заплановано ще декілька святкових заходів, приурочених Дню Святого Миколая, то, на думку оргкомітету Свята молодого вина, зміна строків проведення «Закарпатського Божоле» лише посилить його туристичну привабливість.
Оргкомітет Свята молодого вина «Закарпатське Божоле»
Програма фестивалю
«Свято молодого вина «Закарпатське Божоле»
19-20 грудня 2009
м.Ужгород, вул..Волошина
(центр, пішохідна зона)
19 грудня
10:00 Початок народної дегустації та продажу вина
11:00 Музичний супровід фестивалю
13:00 Офіційне відкриття фестивалю «Закарпатське Божоле»
з вітаннями представників органів місцевого самоврядування,
організаторів фестивалю.
13:30 – 15:30 Виступи художніх колективів міста
15:30 – 16:30 Розіграш «Винної» лотереї» та визначення переможців «Народної дегустації»
18:00 Завершення першого дня фестивалю.
20 грудня
10:00 Початок народної дегустації та продажу вина
11:00 Музичний супровід фестивалю
15:30 – 16:30 Розіграш «Винної» лотереї» та визначення переможців «Народної дегустації»
18:00 Закриття фестивалю
На фестивалі свою продукцію будуть представляти
найкращі приватні винороби Закарпаття!
«Закарпатське Божоле» - наймолодший із винних фестивалів Закарпаття. Цьогоріч він проводиться втретє. Від усіх інших фестів «Закарпатське Божоле» відрізняється тим, що це – свято молодого вина, виготовленого з винограду цьогорічного врожаю. Кращі закарпатські винороби запевняють: вино у цей час унікальне. Воно по-особливому ніжне, м’яке та має насичений неповторний аромат. А ще - не втратило аромат сонця і запашного літнього дня.
Родзинкою фестивалю стане презентація фірмового бокалу фестивалю з логотипом свята «Закарпатське Божоле». За задумом організаторів, до бокалу буде додаватись спеціальна картка «Народної дегустації», а також лотерейний білет, який візьме участь у розіграші «винної» лотереї.
Учасником лотереї може стати кожен гість свята. Для цього людині необхідно лише придбати фірмовий бокал фестивалю. Одночасно вона отримує лотерейну картку і можливість дегустувати всі представлені вина безкоштовно. Виноробу, вино якого сподобалось найбільше, гість повинен віддати свою картку і взамін отримати безкоштовно літр вина, яке сподобалось. За кількість таких карток і визначатиметься найкращий винороб фестивалю.
Ціна бокалу – 40 грн. (в ціну включено літр вина, яке сподобалось).
До дня Святого Миколая
17 грудня – 14-е урочисте відправлення листів від дітей Закарпаття та СНД до штаб-квартири Святого Миколая у Фінляндії
19 грудня
- 12.00 пл.Театральна – 14-ий дитячий променад «свято Миколайчиків».
- 12.30 пл.Театральна - традиційне прикрашення найкращими іграшками зробленими дошкільнатами та школярами міста головної ялинки
- 13.00 пл.Театральна – 2-й парад Миколаїв
- 14.00 пл.Театральна – відкриття першої в Україні офіційної ялинки. Запалення новорічних вогнів.
- 16.00 – книжковий магазин «Кобзар», офіційне оголошення рейтингу Карпатського інформаційного агентства «Людина року-2009»
- 17.00 – книжковий магазин „Кобзар”, 2-й закарпатський книжковий фест \\\"Книга на Миколая\\\", де традиційно продемонструють новинки закарпатського книговидання 2009 року.
- 20.00 – туристичний маскарад до дня Святого Миколая – покровителя туристів та туризму.
Святкові дійства організували \\\"Закарпатська ліга КВН\\\", Корпорація свят \\\"Не ПоНяЛ\\\", кафедра туризму УжНУ, Туристичний інформаційний центр Закарпаття за підтримки Управління у справах, культури, спорту, сім’ї та молоді Ужгородської міськради та управління освіти Ужгорода.
Конт.тел: +38-050-77-00-861 Ковач Олександр Іванович
Сховати
|
| 2009.01.19 - 13:07 |
У м.Мукачеві пройшов XIV фестиваль домашніх вин - "Червене вино - 2009" |
Сховати
У вині – не тільки істина, але й хосен для закарпатського туризму
"Червене вино" - не тільки найперший, але й найкращий в краї фестиваль вина – наполягають організатори і учасники дійства.
Та що у краї – в державі такого немає, - твердять наші патріоти-винороби. Цьогоріч, певно, вином вирішили запити гіркий кризовий присмак і фест вдався найбільшим за всю історію: понад 100 заявок від виноробів, фестивальні ятки уперше вишикувалися площею Миру у два ряди, і у день відкриття – 11 січня - кількість зразків напоїв, подана на дегустаційну комісію, перевалила за півтора сотні… Максимум вина – ось що таке цьогорічне головне п’янке свято Закарпаття.
Цей фестиваль доречний – підтверджує головний закарпатський теоретик і практик туризму Федір Шандор. «Це найбільший фестиваль в Україні і саме щодо вина тут найбільше туристів. Сюди приїжджають і ті, хто катається в Карпатах на лижах - «Червене вино» має добрий час проведення і є ще одним анімаційним доповненням нашого туристичного сезону, який триває до Старого нового року, до свята Василя», - каже завідувач кафедри туризму УжНУ.
Попри те, що в анонсах першим днем фестивалю вказували то 11, то 12 січня, і у неділю на площі Миру відвідувачів було надто рясно. Кияни і львів’яни найбільше тішилися можливістю скуштувати саме домашнє, так зване авторське вино. Біля ятки винороба з Великих Берегів, що на Берегівщині, Івана Урсти – густо охочих продегустувати і придбати чудові напої. Неодноразовий переможець фестивалю переконує: вино пити необхідно. «Мої червоні вина несуть нашу ауру, наших земель берегівських, наших гір, пам`ять предків… Що може бути краще цього всього?», - біля діжки зі своїм продуктом говорить залюблений у свою справу винар. «Червоні вина дуже цінні для нас із вами, бо маємо Чорнобиль, недобру екологію. Червоне вино виводить радіонукліди, а антиоксиданти, на які багатий напій, очищують, оновлюють організм, ще й вітаміни, особливо групи В, яких багато у вині, дуже корисні. Потрібен Закон чи Указ Президента: кожному українцю щодня пити вино – хоча б як французи, по 400 грамів – щоби зберегти генофонд нації!».
Та й без наказів, цілком добровільно, публіка рясно смакує істинним напоєм. Один з найкращих творів Івана Урсти – авторський «Чорний доктор», не тільки корисний, але й смачний. Пан Іван робить вино не просто з власного винограду, а й справді власноруч: руки виказують справжнього винороба. «Я все готовлю по дідівській технології: прес, дробилка у мене 150-200-річні, та й діжки теж не молоденькі… Я вважаю, коли ми збережемо традиції наших предків - тоді маємо сьогодення і - майбутнє», - твердить майстер. «Так, я сам вирощую виноград, це - моє хобі, мій футбол, моє зайняття на все життя, що залишилося тут на землі… Я вважаю, що лише так – виплекавши, вистраждавши той виноград, можна зробити хороше вино». «Те, що з усіх напоїв людина обирає саме вино – свідчить про її культуру. Вино – одухотворений напій, що сприяє спілкуванню і звеселяє душу», - розповідає Іван Урста, який переконує: слід пити вино саме рідної землі – інше не буде настільки корисним. І наголошує, що вина виготовляє не надто багато, зате відповідає за якість кожної краплі.
За різноманітне фестивальне вино продавці правили від 25 гривень за літр. Певні найбільш цінні сорти коштували до сотні – як, приміром, знаменита «Троянда Закарпаття» і шедевр Івана Урсти «Унікум», виготовлений з винограду, що майже перетворився на родзинки, зібраного уже в холоди. На відміну від деяких інших винних свят, у Мукачеві цьогоріч вибір напоїв був неабияким. Погода ж сприяла і глінтвейну – гарячому вину, присмаченому медом і спеціями, що його кожен винар робить за власним рецептом. У неофіційній журналістській дегустації переконливо переміг напій Олександра Ковача. Голова Асоціації приватних виноградарів і виноробів Закарпаття розповідає: «Так, палітра вин на фестивалі дуже велика – більше 50 сортових напоїв і стільки ж купажів.Червоні вина - наші «аборигенні»: кадарка, цвайгелт, каберне совіньйон, мерло - червоні натуральні сухі і напівсухі вина… Багато є й закарпатських білих вин: королівська леанка, мускат оттонель, мюллер тургау… Є з чого вибрати».
Реалізація свого продукту – одна з цілей участі у фестивалі. Приміром, Олександр Ковач лише на відкриття привіз із 300 літрів вина дев’яти сортів. Та продаж – не єдина мета. Фестивалі – це й реклама виробникам, і – спілкування зі споживачами. «Це єдина можливість для приватних домашніх виноробів показати свою продукцію і подивитися на реакцію любителів цього напою, аби знати, в якому напрямку рухатися», - розповідає найвідоміший закарпатський винороб.
З келихом доброго вина рухається і закарпатський туризм. У вині – не тільки істина, але й хосен для нього, надія на успіх. «Зараз, коли створено Закарпатський туристичний винний шлях, це стало одним із важливих компонентів в галузі туризму. Наголошуємо: окрім Криму, Одеської, Херсонської областей Україна має виноробське Закарпаття, яке в галузі туризму сприяє розвитку усього Карпатського регіону. Поруч - Угорщина і її Токай, Кошіце у Словаччині, румунська Орадея… Ми доповнюємо Карпатський регіон власним продуктом.»
До вина не бракувало закуски, і це не тільки наїдки (хоча шашликів було хіба що не більше за вино), - уже традиційно паралельно зі святом вина відбуваються театралізовані дійства і виступи вертепів, зокрема й обласний фестиваль колядників. А на саме свято Василя, що до нього завжди і «подають» «Червене вино», фестиваль підбив підсумки і назвав творців найкращих напоїв.
Алла Хаятова
18.01.2009 | 18:06
постiйна адреса статтi: http://zakarpattya.net.ua/news/32771.html
Сховати
|
| 2008.06.20 - 00:08 |
Україні потрібен закон, який легалізував би приватне виноробство! |
Сховати
www.agrosector.com.ua
Україні потрібен закон, який легалізував би приватне виноробство, вважає відомий закарпатський фахівець
У парадоксальній ситуації перебувають приватні винороби Закарпаття: з одного боку - фестивалі вина, виставки, конкурси, на яких державні посадовці вручають їм нагороди за збереження і розвиток традицій виноробства, з іншого - стаття Кримінального кодексу про незаконне виготовлення та реалізацію підакцизних товарів. А ще - залишені з часів колишнього Союзу санітарні норми та держстандарти: виготовляти вино не дозволяється, cкажімо, якщо у радіусі ста метрів від винцеху знаходяться житлові будинки. А де дрібний приватний винороб візьме кошти на спорудження окремого цеху? Та й чи потрібно це? Майстри виготовлення сонячного трунку зазвичай працюють удома, на власному обійсті. У процесі зайнята вся сім’я...
Як виживають у цих умовах закарпатські винороби? Прокоментувати ситуацію кореспондент УКРІНФОРМу попросив голову Спілки приватних виноградарів і виноробів краю Олександра Ковача.
- Вино у нас, особливо в низинній /теплішій/ зоні, виготовляє чи не кожен газда, - розповідає Олександр Іванович. - Лугош /шатроподібний виноградник/ можна побачити чи не на кожному обійсті. А в підвалі селянина неодмінно знайдете бочку-другу \"домашняка\" /вина власного виробництва/. Кожен продукує цей трунок так, як вчили його батько чи дід. В одних виходить краще, в інших - гірше. Але кожен запасається на зиму вином так же, як картоплею, капустою, яблуками, консервами... А як же інакше? Закарпаття за кліматичними умовами, якістю грунтів, температурним режимом та кількістю сонячних днів не випадково порівнюють із Францією... Гріх не використати такі благодатні фактори.
Тим не менше, констатує Олександр Ковач, виноробство на Закарпатті занепадає. З колишніх 26 винзаводів нині в області діють лише 5, а український ринок все більше заповнюють не завжди якісні зарубіжні вина - італійські, молдовські та грузинські. Причина такої ситуації - запровадження ліцензії на здійснення оптової торгівлі алкоголем у розмірі 500 тисяч гривень. Для гігантів винного виробництва ця цифра цілком доступна, а для дрібніших виробників і приватних виноробів - зашморг на шию.
До початку минулого року ліцензія на виготовлення вина в Україні коштувала 250 тисяч гривень. Побувавши на винному фестивалі в Мукачевому, Президент ³ктор Ющенко пообіцяв знизити ціну до прийнятного рівня. Справді, тепер ця ліцензія коштує 780 гривень. Однак хтось придумав згадану ліцензію на оптовий продаж, яка коштує 500 тисяч гривень /тобто 100 тисяч доларів/. А ще ж треба платити акциз... Ставши повноправним членом СОТ, Україна, можливо, колись скасує цю несправедливу ліцензію. Але щоб не було пізно!
У сусідній Угорщині взагалі немає такого поняття, як ліцензування. Людина, яка вирішила зайнятися виготовленням вина, повинна мати відповідну освіту /хоча б курси/. Це дає їй право звернутися з заявою про свій намір у сільську раду, яка й видає дозвіл /це коштує близько 10 доларів/. Весь наявний у країні виноград обліковується, навіть вирощений у приватному секторі. Держава знає все: показники врожайності, цукристість, пропорції виходу з винограду жмиху тощо. Вся винна тара сертифікована.
Про наявність готового напою винороб сповіщає спеціальну комісію. Її представники співставляють згадані показники з кількістю виготовленого вина. Потім беруть проби з кожного сорту напою і відправляють їх на експертизу в Будапешт, де здійснюється аналіз за 30-35 параметрами. За кожну пробу винороб сплачує близько 80 доларів. Якщо напій відповідає встановленим державою стандартам, його дозволяють продавати. Усі винороби перебувають в однакових умовах, незалежно від кількості виготовленого напою. Головне - якість. Податок символічний - близько 10 центів з кожного літра. Якщо ж напій неякісний, то реалізувати його не можна. Більше того, виноробу доведеться сплатити штраф у сумі майже 4 тисячі доларів. Це - вагомий стимул до виготовлення якісної продукції. Вочевидь, приклад Угорщини та інших \"винних\" країн заслуговує запозичення.
До речі, в Угорщині є невелике містечко Егер, у якому знаходиться сто приватних винних підвалів. У кожному з них пропонують майже однакову продукцію. Тим не менше, сотні автобусів з тисячами туристів щодня приїжджають сюди, щоб насолодитися тутешніми винами. Неважко уявити собі, які прибутки отримує Угорщина від такого \"винного\" туризму. Чому ж Україна ігнорує цей досвід? Закарпаття ж також знаходиться у середньодунайській виноробній області, більша частина якої перебуває в Угорщині...
А поки що ми намагаємося хоч якось захищати свої права. Для цього й створили обласну Спілку приватних виноградарів та виноробів, до складу якої наразі входять понад 50 осіб. Ставку робимо на туризм. Члени Спілки мають не тільки високоякісні напої, але й належні умови для прийому гостей. Підтримуємо тісні контакти з кафедрою туризму Ужгородського національного університету, управлінням зовнішньоекономічних зв’язків, туризму і курортів обласної держадміністрації. Створено Закарпатський туристичний винний шлях, на якому вказано 12 адрес, де можна посмакувати хорошим місцевим вином. В Ужгороді також є такий об’єкт - дегустаційний зал \"Шардоне\": тут пропонують на пробу шість сонячних трунків, у тому числі й легендарну \"Троянду Закарпаття\". Ароматним і смачним трунком вас почастують і в селах Концове Ужгородського району, Бобовище, Завидове і Нижній Коропець Мукачівського, Мужієве і Бене Берегівського районів... Господарі більшості \"точок\" на винному шляху пройшли курси і мають відповідне посвідчення від кафедри туризму Ужгородського університету, а також сертифікат Інституту виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова /про повну відповідність їхніх напоїв державним стандартам/.
Та, навіть об’єднавшись, вважає Олександр Ковач, ми не вирішимо свої проблеми, якщо нам не піде назустріч держава. Маю на увазі передусім суттєве зменшення ціни ліцензії на здійснення оптової торгівлі вином. По-друге, слід легалізувати приватне виноробство, яке фактично опинилося поза правовим полем. На часі розробити умови контролю за якістю напоїв, виготовлених приватними виноробами. При дотриманні всіх вимог і стандартів - надавати дозволи на продаж вина. Варто запровадити і жорсткий контроль за використанням державної підтримки виноробам та виноградарям: більшість виділених грошей розподіляється нині не зовсім прозоро й ефективно. Всі ці нюанси міг би передбачити відповідний закон.
Словом, якщо не вжити цих та інших заходів, переконаний Олександр Ковач, то через кілька років ми можемо назавжди втратити на Закарпатті галузь економіки, яка ще донедавна додавала слави гірському краєві і приносила чималі прибутки, надходження до бюджету. Легалізація приватного виноробства, вважаю, забезпечила б зайнятість тисяч сімей, підвищила б їхній добробут, а ринок наситила б якісними іскристими напоями.
Джерело: УКРІНФОРМ
Сховати
|
| 2008.06.20 - 00:32 |
Тост за туризм! |
Сховати
Тост за туризм!
Сталося! В області таки з’явилася по-справжньому цікава туристична родзинка: починаючи із квітня, кожен охочий може пройти Закарпатським туристичним винним шляхом. Винні підвали, дегустаційні зали найкращих приватних виноробів краю об’єднані в один маршрут і готові приймати туристів.
Розробили проект Управління з питань європейської інтеграції та туризму і курортів Закарпатської ОДА разом із Асоціацією приватних виноробів Закарпаття. Хоча загалом в Європі туристичний винний шлях - річ не нова, закарпатська пропозиція наразі унікальна для України. Для крайового виробника це непоганий вихід із ситуації: у час, коли винороби-приватники фактично поза законом, це для них чи не єдиний спосіб вижити і не закинути улюблену справу. Відродження виноградарства і виноробства – перспектива Закарпаття як рекреаційного регіону. Це визнають усі, але Україна не поспішає услід за Європою визначити права авторського вина. Водночас і промислові виробники - не в тепличних умовах: колись провідні фірми галузі змушені продавати виноматеріали за безцінь тим, кому вдалося виплисти в бурхливому морі державної економічної політики. Але і винороби-приватники, і представники державних підприємств охоче піднімають тост за туризм: це сьогодні їхня надія на успіх.
З келихом - за картою
Дегустаційна зала в Ужгороді, де господарює Федір Шандор, є еталонною. Саме тут проходять майстер-класи з винного туризму. Завідувач кафедри туризму УжНУ тішиться: закарпатці стали першими в Україні – створили винний туризм. «Є особливі обличчя: якщо називати не прізвища, а зони, то це Концово, Ужгород, Кідьош – унікальне місце, це Берегово – його старі підвали, Бене, Мужієво, Великі Береги, Коропець… Це місця, де чекають, зустрінуть, дадуть професійні поради щодо виноробства і дозволять відчути увесь позитив винного туризму». Аби усе було як належить, кафедра туризму провела тренінги дегустаторів і туризмознавців у галузі винної екскурсії і дегустації. «Усе у наших виноробів було, треба було тільки направити у відповідне русло, пояснити світову політику, ознайомити з елементами винного туризму в інших країнах. Другий був момент - сертифікація власне творіння виноробів – вина. Державний інститут виноградарства і виноробства ім. Таїрова надав декотрим із наших виробників сертифікати, якими підтверджено: вино приватних виноробів відповідає нормам держастандарту».
Так, визнані закарпатські винороби не погребували сісти за парти – нині вони ще й екскурсоводи із винного туризму. І, своєю чергою, вчать відвідувачів шанувати вино. Наголошують: це здоровий напій, який передбачає культуру споживання. У виноробстві на Закарпатті панують європейські тенденції. Олександр Ковач, голова Спілки приватних виноградарів і виноробів Закарпаття й ініціатор Закарпатського туристичного винного шляху, розповідає: коли уперше виходив на фестивалі, скажімо, років 8 тому, мало хто ділив вина на червоні і білі. «Сьогодні вже відрізняють сортові вина – кожен із виноробів має по декілька. Мода ж –на сухі європейські. Європа пропагує здоровий спосіб життя, і у нас починають розуміти, що натуральні сухі вина – це корисно».
Власний підвал Олександра Ковача – теж у маршруті туристичного винного шляху. Майстер-винороб цього сезону має із десяток сортів. Особливий момент у дегустації - його «Червоний букет». Цей купаж на основі мерло і сапераві отримав сертифікат інституту Таїрова. І – дав радість виноробу, який вважає це вино своєю творчою удачею. З нетерпінням чекає наступного сезону, хоча ніколи не можна бути певним щодо результатів: у виноробстві кожен рік дарує сюрпризи, але тому й цікаво. Тож і із купажами Олександр Ковач експериментуватиме далі… Власне, як і продовжуватиме виготовляти «класику» - свої уже знамениті «рислінг», «королівську леанку», «шардоне»…
Унікальні авторські вина сьогодні можна покуштувати тільки на Закарпатському туристичному шляху. Приміром, славний винар Карло Шош із села Кідьош, що на Берегівщині, гостить відвідувачів свого старого підвалу щонайменше 12-ма сортами, частина з яких не має аналогів у жодного іншого винороба, а усім притаманний особливий смак. У Європі уже збагнули різницю між промисловими й ексклюзивними напоями. Відтепер цього вчитимуть і на Закарпатті. І - пропонують ще чимало цікавого «на закуску». Головний туризмо¬знавець краю розказує: «Звичайно, на туристичному винному шляху – не тільки вино… Від Невицького, Ужгородського, Середнянського, Мукачівського замків - до палаців Берегова і термальних вод. Від древніх готичних храмів Хустщини - до псевдоготики чи бароко Ужгорода. Національний колорит, національна кухня словаків, українців, угорців, ромів, німців… Це все чекає по дорозі. Гастрономічний туризм пов’язаний з винним туризмом, винний пов’язаний з архітектурним, з історичним. Довкола велика атракція для гостей, в основі якої - винний туризм…» - каже Федір Шандор. «Розуміння, що таке по-справжньому якісне вино, прийшло. Тепер треба дочекатися результатів. Туристи змусять відмовитися від ізабельних сортів, а винні фестивалі, яких в краї є шість, допоможуть оцінити винний туризм як серйозне явище. І - звернути на це увагу усіх відповідних органів, які пов’язані з акцизом, податками… Зрештою, виникне те, що у сусідніх державах – окреме законодавство про приватне виноробство. І, сподіваюся, збереження традицій, що їх рятують лише окремі фанати…»
Фахівці з туризму покладають на винний шлях чимало сподівань. Мовляв, до численних гостей Закарпаття відтепер, вочевидь, долучаться винолюби. Є карта Закарпатського туристичного винного шляху, проект уже презентований у столиці в рамках туристичної виставки, розроблена пропозиція вікенд-туру винним шляхом. Йому прогнозують і розвиток: маршрут передбачає розгалуження. Водночас не бояться конкуренції: 12 об’єктів туристичного винного шляху – це крапля в морі для всіх охочих підняти тост за закарпатське виноробство…
Вино у діжках і у пляшках
Самі ж винороби, певно, радо вип’ють за туристів. Найдавніша дегустаційна зала в регіоні – та, що у Середнянських підвалах - не включена до винного шляху, адже маршрут прокладений приватними винницями. Та серце Середнянських підвалів завжди відкрите для гостей. Сьогодні екскурсії з дегустаціями неабияк допомагають державній агропромисловій фірмі «Леанка». Держава поставилася до власного ж підприємства як мачуха – фірмі не по кишені придбати ліцензію на розлив та оптовий продаж продукції. Тож запрошують дегустувати вино з діжок і … на діжках сидячи. У Середньому розповідають: стільці із діжок для дегустаційної зали зробили за одну ніч – спеціально для візиту Брежнєва. У ті часи смакування вином тривало годинами, тож дбали, аби гості не вивалювалися зі стільців. Сьогодні ж оці діжки радо приймуть в свої обійми туристів.
А вони, вочевидь, охоче приїдуть: Середнянські винні підвали – одні із найцікавіших в Європі. Вирубані полоненими турками за наказом місцевих поміщиків і вояків братів Добо у 16 столітті, мають не тільки рекордну довжину (на загал до 4,5 км), але й ідеальні умови для зберігання вина.
Найбільша із дубових ємностей – діжка місткістю майже 1600 літрів - обов’язкове місце екскурсії підземним виноробським містечком. Узагалі ж бочки Середнянських підвалів уміщують сотні тисяч літрів вина: до середини 80-х тут бувало на сезон до 120 тисяч декалітрів, тепер – до третини цього обсягу. Сьогодні в репертуарі середнянських виноробів – півтора десятки сортів. Серед них – два легендарні десертні: «Троянда Закарпаття» та «Спокусниця». Також славиться фірма, як і Закарпаття загалом, й сухими марками. Запорука якості місцевих вин - підвали, вирубані у вулканічній туфовій породі, що, кажуть, «дихає» та забезпечує унікальний мікроклімат. Головний інженер державної агропромислової фірми «Леанка» Лариса Большакова розповідає: «Вино любить тишу, спокій, постійну температуру і вологість. Усе – як тут у нас: + 12 градусів і влітку і взимку, 85% вологості повітря… Ми провадимо класичне виноробство, за яким вино має витримуватися у діжках: сухе марочне від півтора року, десертні – не менше двох».
Винниці мають своєрідні вулиці й квартали, названі на честь добрих винарів. А в особливому закапелку підвалів вино тримають не у діжках. Близько тисячі закоркованих пляшок зберігаються у винотеці, чи то винозбірні. Ця колекція – місцева гордість. У кожного з напоїв власна історія, а частина уже не має аналогів. Почали закладати збірку у 40-х роках минулого століття, тож її зразкам більше піввіку. «Можу згадати про наше «Закарпатське», маємо 1963, 65 року. Це дуже святкове вино, золотаве, з ароматом хлібної скоринки, виготовлене із винограду фурмінт та липовина. Зараз у нас таких сортів уже нема», - з ностальгією каже Лариса Большакова і пояснює, що виноробам необхідно мати винотеку, аби вивчати поведінку вина. Загалом тут про напій говорять як про істоту: вино народилося, має характер, вино живе…
Перлини колекції – не тільки від середнянських виноробів, вишукані зразки отримували за обміном з кримськими винарнями. Найдавніші – врожаю 1944-45 року «Портвейн білий південнобережний» та «Портвейн рожевий». Особлива радість – «Троянда Закарпаття» з 60-х. За такі пляшки з ознаками благородної старовини за кордоном колекціонери охоче платять суми з чотирма нулями. Донедавна всі ідеї щодо продажу раритетних пляшок у Середньому одразу ж заперечували. Але тепер, коли галузь переживає проблеми і частина діжок у підвалах стоїть пусткою, замислюються… Директор «Леанки» Василь Боднар каже: «У нашій винотеці зберігаються справді рідкісні вина. І в даний час ми все-таки плануємо, в зв’язку із тим, що наше фінансове становище не дуже стабільне, реалізувати частину колекції через аукціон. Виручені кошти ми пустимо на розвиток нашого підприємства, нашого виноробства і зокрема наших підвалів».
Винні сподівання
Середнянські підвали включені у перелік туристичних об’єктів в контексті Євро-2012, тож повинні мати якнайкращий вигляд. Та наразі агрофірма лише вивчає доцільність ідеї щодо аукціону. І – сподівається, що держава допоможе своєму виробнику і буде можливість наповнювати новим натуральним вином як діжки, так і пляшки… Надію мають і на туристів. «Туризм нам допомагає виживати в ситуації, коли не можемо придбати ліцензію, яка коштує 500 тисяч гривень, і займаємось тільки первинним виноробством. Виходить нонсенс: підприємство, яке виробляє свої натуральні якісні вина, не може їх продати.
У нас зберігається зараз до 500 тонн різних виноматеріалів і змушені їх за безцінь віддавати покупцям, які розливають наші виноматеріали в пляшки, отримують надприбутки, а ми ледь жевріємо: можемо реалізовувати тільки на розлив і лише 20% від вирощеного урожаю. На Закарпатті таких, як «Леанка», виробників майже не залишилося, і таких умов для виробництва і зберігання вина нема ні в кого. Нам потрібно, щоби помінялося законодавство і дали можливість нам працювати. Адже на сьогоднішній день у нас є все: і люди, і обладнання, всі можливості. Тільки нема простого папірця, що б дозволив продавати ці вина», - каже Василь Боднар.
Так, на шляху, що його долає вино від виробника до споживача, надій чимало. Приватники сподіваються, що Президент дотримає слова і допоможе запровадити для них цивілізовані правила гри. Державні виробники мають надію, що вітчизняна економіка не буде мачухою… Усі мріють про те, що наш край буде – таки виноградарським…
Чиновники ж звітують: в області вже виробляють вина на 150 тисяч декалітрів більше, ніж у 1990 році. І визнають: уже бракує сировинної бази для наявних можливостей переробки. Та, хоча діє програма дотацій для закладення молодих виноградників, не всі мають вільні кошти, аби посадити лозу, віддачі від якої, до речі, чекати не менше 5 років. За час дії програми підтримки галузі з 2000 року в області заклали понад 1112 га посадок лози. А до 2015 року передбачено подвоїти насадження винограду в регіоні – довести до 8 тисяч гектарів. Утім, поки що у виноробному Закарпатті ще й не мріють повернути обсяги радянських часів… Степан Нодь, перший заступник начальника Головного управління агропромислової політики Закарпатської ОДА, додає: із 12 підприємств виноробної галузі лише 5 мають дозвіл на розлив та оптовий продаж продукції. Якраз у числі безліцензійних – й легендарна «Леанка». «Тож галузь потребує не тільки турботи про збільшення сировинної бази, але й законодавчих змін», - каже чиновник. Це стосується і правил гри для виноробів-приватників, чию діяльність теж годиться ввести в правове поле – за європейським досвідом.
Тим часом фахівці із виноробства і туризму наводять блиск у своєму господарстві. У зразковій дегустаційній залі Федір Шандор радить, що туристам слід скуштувати насамперед: «З гостями хочеться поділитися кращим… Закарпаття більш відоме червоними винами, але має кілька чудових білих сортів. Я порекомендував би обидва рислінги: рейнський, італійський, і - мюллер-тургау. Серед червоних – цвейгельт, перед ним, як у нас кажуть, калап долу. І, звичайно, мерло і каберне совіньйон, без яких не обходиться жодна дегустація.»
…Коли найкращі сподівання почнуть справджуватися - ґазди й самі неодмінно перехилять склянку вина. А зараз обіцяють: у туристичному Закарпатті нікого не залишать із порожнім келихом. Певно, задоволені гості за традицією радо вип’ють за господарів - закарпатських виноробів. А от у них тост буде оригінальним – «За туризм!»
Алла ХАЯТОВА
Фото Сергія ГУДАКА
Сховати
|
| 2010.03.08 - 20:10 |
Фестиваль "Біле вино" |
Сховати
Фестиваль "Біле вино"
Програма Х-го Міжнародного фестивалю вина на Берегівщині-2010
16-го квітня 2010 року (п’ятниця)
9.00 Вино - справжній скарб нашого життя. Виставка-ярмарок закарпатських вин
11.00 Виставка-продаж обладнання для виноградарства та виноробства
11.00 Істина - у вині... та в книзі. Книжкова виставка – ярмарок спеціальної літератури про виноградарство та виноробство.
11.00 Сири та вино (Демонстрація та закарпатських сирів: бринзи, вурди, селиського сиру та представлення сирів торгової марки "КАРДИНАЛ").
Протягом дня: Концертна програма. Виступ ансамблів. Розиграш лотереї.
17-го квітня 2010 року (субота)
9.00 Вино - це ліки, їжа, насолода. Виставка-продаж закарпатських вин. Винороби пропонують вино минулорічного врожаю. Виставка-продаж обладнання для виноградарства та виноробства.
11.00 Шахматний турнір. „Винний кубок 2010”.
11.00 Сила, вродливість, смак, вірність, доброта. Урочисте відкриття Х-го Міжнародного Фестивалю Вина на Берегівщині /2010/. Прийняття нових лицарів до Винного Лицарського Ордена Святого Венцела.
„Кращий кухар фестивалю. Найпопулярніший намет фестивалю”. Вручення грамот.
Протягом дня: Концертна програма. Виступ ансамблів. Розиграш лотереї.
18-го квітня 2010 року (неділя)
9.00 Вино - справжній скарб нашого життя. Виставка-ярмарок закарпатських вин.
12.00 Прощання з гостями фестивалю.
Більш детальну інформацію можна отримати за
тел.: +38050 8846884
E-mail: beregapro@bereg.net.ua; beregapro@meta.ua
Сховати
|
| 2008.06.20 - 01:09 |
ЩО НА «ВИННІЙ КАРТІ ЗАКАРПАТТЯ»? |
Сховати
ЩО НА «ВИННІЙ КАРТІ ЗАКАРПАТТЯ»?
Винороби гуртуються...
«Троянда Закарпаття», «Берегівське», «Квітка полонини», «Променисте», «Середнянське»... Для любителів вин із стажем у цих назвах чується «музика» тонкого смаку й неповторних ароматів. Купуючи ті напої, споживач був певним, що під корком знайде саме той стандарт продукції, якого прагнув. Заради дегустації вин на місці спеціально їхали до Закарпаття.
З тих пір багато вітрів прошуміло над плантаціями лози. До горезвісного антиалкогольного указу Михайла Горбачова, хай йому грець, на Закарпатті вирощували 150 сортів винограду на площі 12 тисяч гектарів. Розширення плантацій відбулося завдяки невибагливим ізабельним сортам, що призначалися для масового і не надто вимогливого споживача.
За роки незалежності в області розробили «Комплексну програму подальшого розвитку виноградарства та садівництва», якою передбачено значно розширити площі виноградної лози. Є перші результати. Про це свідчать не лише статистичні дані, а й традиційні фестивалі вин, які відбуваються в низинних районах краю, що споконвіку плекають виноградну лозу.
Наприкінці минулого року в місті Берегові, у винній залі «Старий підвал», відбулася конференція Спілки приватних виноградарів та виноробів Закарпаття. У ній взяло участь майже три десятки підприємців краю. Лейтмотивом форуму стало створення «Винної карти Закарпаття». Голова спілки Олександр Ковач запропонував: «Винна карта Закарпаття» має стати для туристів джерелом лише позитивної інформації. Це означатиме, що гості краю мають бути стовідсотково впевнені в доброякісності запропонованої їм продукції та в належному сервісі». Тому до цього своєрідного каталогу можливостей закарпатського приватного виноробства потраплять не всі охочі, а лише ті, хто пройде певну сертифікацію.
Уже досягнуто попередню домовленість про взаємодію між закарпатськими виноробами та керівництвом одного з вітчизняних метрів — Інститутом виноградарства та виноробства імені В. Таїрова (Одеса). Планується, що закарпатці надсилатимуть туди на експертизу зразки своїх напоїв. Науковці в лабораторних умовах визначатимуть якість вина за усталеними критеріями та згідно з чинними нормами Держстандарту. Тим, чия продукція пройде сертифікацію, видаватимуть відповідні посвідчення. «Винна карта Закарпаття» складатиметься одночасно з гастрономічною. До речі, в області нещодавно створено Спілку рестораторів.
Учасники конференції в Берегові зазначили: нині вже мало просто робити добре вино — треба вміти контактувати із споживачем. Присутній на зібранні завідувач кафедри туризму Ужгородського національного університету Федір Шандор запропонував організувати спеціальні курси з підготовки виноробів до роботи з туристами.
Легалізувати Карла Шоша
Приватний винороб Карло Шош має вдома невеличкий, але оригінальний погріб, у якому є майже 30 видів сонячного напою. Прізвище «Шош» викарбувано на винних бочках у стилізованому зображенні орла. Недавно придбав еліпсоподібну бочку — унікальний витвір столітньої давнини.
— Вино — краще за спотикач чи пиво,— наголошує Карло Шош.— Однак прикро, що ми працюємо начебто «в тіні». Слід повернутися до поданого свого часу до Верховної Ради законопроекту «Про виноград і вино», аби й ми мали змогу законно підторговувати цим натурпродуктом. Бо вина власного виробництва вважаються домашніми, тож, згідно з буквою закону, в дегустаційні зали дорога їм закрита. Повірте, що легалізація праці приватного винороба дала б потужний поштовх розвитку сільського туризму, і Берегово, Мужієво, а також Середнє, Королево, Виноградів, де є старовинні підвали, стали б найпривабливішими місцями для тисяч туристів...
Такої ж думки дотримуються й інші винороби, що виготовляють сухі домашні вина. Іван Урста за приклад ставить Угорщину, де органи місцевого самоврядування обліковують, скільки приватники мають сортів винограду, скільки вина виробляють. Із загальної кількості напоїв 360 літрів ґазда залишає собі, за решту сплачує акцизний збір і спокійно-преспокійно продає їх — де і як хоче.
Незабаром планується випустити путівник «Винний шлях Закарпаття», який допомагатиме туристам не лише знайти та відвідати найкращі дегустаційні зали області, скуштувати неповторних сонячних напоїв, але й дізнатися про історію закарпатського виноробства. Кожний винороб, аби потрапити на сторінки «Винного шляху», має зазначити свої фахові «параметри», а також подати рекомендації щонайменше двох своїх колег.
Тривожить, що в майбутньому Закарпаття може зостатися без кваліфікованих кадрів: керівництво Свалявського технічного коледжу цього року вирішило скасувати набір учнів на виноробні спеціальності. Причина начебто в тому, що немає охочих навчатися цього ремесла. Насправді ж, більшість присутніх виноробів краю вперше на своєму зібранні дізнавалися, що згаданий технічний коледж має всі умови для опанування фаху виноробства.
В Україні поки що не освоєно випуск вузькорядного трактора для обробітку міжрядь виноградників, техніки для плантажу, обприскування, комбайна для збирання грон. Українські винороби за технологіями вирощування винограду відстали від європейців на кілька десятиліть, оскільки наші врожаї на придатних для виноградної лози ґрунтах є у 7–8 разів нижчими, аніж, наприклад, у Франції. До того ж дуже повільно триває відновлення плантацій лози. Адже, за словами винарів, треба бути відчайдухом, аби наважитися відвести хоча б п’ять гектарів під виноград європейських сортів: щонайменше чотири роки вкладати сюди кошти, а далі ще 2–3 роки дожидатися, поки вино почне давати прибуток.
Вітчизняний ринок до того ж насичений імпортованими винами, здебільшого з Молдови, Грузії та країн Західної Європи. Проте українські споживачі поки що не надто добре орієнтуються в європейській продукції, чим зловживають імпортери й крамарі: такі компанії постачають на вітчизняний ринок італійські, іспанські та французькі вина, які на Заході коштують 1–2 євро, а ми із гонором викладаємо за пляшку 50 і більше гривень.
Іван ДМИТРІВ, Закарпатська область
Сховати
|
| 2009.05.20 - 14:40 |
\"Сонячний напій\" |
Сховати
На фестивалі вина та меду за два дні було продано біля 20-и тонн вина та 800 літрів меду
2-3 травня в Ужгороді відбувся традиційний – вже четвертий за ліком, фестиваль вина та меду \"Сонячний напій\". На відміну від попередніх, він проходив у самому центрі міста над Ужем – на площі Театральній. Вдале розташування, чудова сонячна погода та потужний інформаційний супровід зробили фестиваль яскравим, видовищним та незабутнім.
Участь у фесті взяли понад 30 приватних закарпатських виноробів, із десяток пасічників та сировари з Нижнього Селища. Асортимент представленої продукції був широким: до півсотні сортів вина та 10 сортів меду. Варто відзначити, що окремі пасічники привезли до Ужгорода свою продукцію як минулорічного врожаю, так і зібрану вже цього року. Ціни також різнилися: літр сонячного напою коштував від 25 до 150 гривень.
Переможців цьогорічного фестивалю визначали у чотирьох номінаціях: біле, червоне та десертне вино, медові напої. Для цього була створена спеціальна дегустаційна комісія. До її складу увійшло 6 чоловік: три представники Ужгородського міськвиконкому на чолі із заступником міського голови – Федором Апшаєм, головний санітарний лікар м. Ужгород Василь Петричко, зав. кафедрою туризму УжНУ Федір Шандор та голова Спілки виноградарів та виноробів Закарпаття Олександр Ковач. Останній, до речі, на правах організатора фестивалю \"Сонячний напій\", свою продукцію для оцінювання не представляв.
Дегустація тривала понад 3 години. Проводилася вона за європейською системою. Усі (вісімдесят) взірці напоїв було зібрано в однакові, представлені організаторами фестивалю, літрові пляшки. Їх пронумерували. Жоден із членів комісії не знав, чиє вино дегустує. За словами організатора фестивалю Олександра Ковача, така \"сліпа\" дегустація дозволила максимально об’єктивно і прозоро визначити найкращих виноробів та пасічників. Кожен із них від організаторів отримав грамоту, медаль та приз. Зокрема, виноробів за третє місце нагороджували забірниками для вина, за друге – сувенірними винними наборами, за перше – 50-літровими винними діжками із символікою фестивалю. Оскільки із 9 переможців-виноробів четверо представляли село Кідьош (Берегівський р-н), то організатори фестивалю висловили особливу подяку громаді цього села. Передбачені були також призи і для пасічників-переможців: бджолиний викурювач, 2 кілограми вощини та костюм пасічника з набором інструментів.
Родзинкою цьогорічного фестивалю \"Сонячний напій\" став аукціон з продажу 5-літрової пляшки \"Букету переможців\". Цей напій – купаж із залишків представлених для дегустації вин виноробів, які зайняли призові місця. Стартова ціна лоту була 250 гривень. Мінімальний крок торгу – 20 гривень. У підсумку - \"Букет переможців\" у запеклій півгодинній боротьбі за 600 гривень дістався пану Едуарду – туристу з Волині.
Олександр Ковач припускає, що за 2 дні на фестивалі виноробами було продано близько 15-20 тон вина та 700-800 літрів меду. Водночас, голова Спілки приватних виноробів та виноградарів Закарпаття каже, що повністю задовольнити попит туристів на свою продукцію винороби та пасічники не змогли. Особливо нестачу вина та меду було помітно у перший день фестивалю (2 травня), коли сир закінчився в обід, а мед та вино – близько 16.00. Учасники фестивалю недооцінили чисельність та купівельну активність туристів. За оцінками завідувача кафедрою туризму УжНУ Федора Шандора, за два дні на фестивалі \"Сонячний напій\" побувало понад 30 тисяч туристів. Федір Шандор насамперед відзначив організацію фестивалю. На відміну від попередніх фестів, на цей раз поруч із торговими наметами не було автотранспорту, дійство супроводжувала якісна народна музика, активно відпрацювали волонтери, тощо. Крім того, за його словами, організатори \"Сонячного напою\" грамотно продумали промо-кампанію. Анонси фестивалю були розміщені на численних біг-бордах, розтяжках, плакатах, запрошення були розіслані в усі санаторії та турбази краю.
Організатори \"Сонячного напою\" вже розпочали підготовку до наступного фестивалю вина та меду. Зокрема, вони обіцяють на 5-ому ювілейному фесті чимало новинок та сюрпризів та сподіваються, що задоволені туристи по поверненні додому поділяться враженнями із своїми друзями, родичами, знайомими і т.д. І наступного року фестиваль \"Сонячний напій\" збере ще більше гостей.
Наступний 5-й фестиваль вина та меду "СОНЯЧНИЙ НАПІЙ" відбудеться 1-2 травня 2010 року, в м.Ужгород на площі Театральній.
Оргкомітет фестивалю \"Сонячний напій – 2009\"
Сховати
|
| 2008.06.20 - 01:06 |
Дегустувати можна у винних погребах Закарпаття |
Сховати
25.12.07 (20:09)
Пляшка ”Троянди Закарпаття” коштує 140 гривень
Дегустувати можна у винних погребах Закарпаття.
Туристи з Угорщини приїхали у винний погріб ”Старі підвали”, що в Берегові. Господар Олександр Якоб (зліва) пригощає туристок Ольгу (в центрі) та Елену вином ”Мюлер Тургау” (фото: Сніжана РУСИН)
Три десятки винних погребів та дегустаційних залів Закарпаття запрошують дегустувати вина. Пропонують 7–10 сортів.
Найдавніші винні підвали заховані під руїнами замку в Середньому — між Ужгородом та Мукачевим. У підземних галереях дубові бочки зберігаються з XVI ст. Туристам подають найвідоміші — ”Спокусницю”, ”Троянду Закарпаття” й ”Оксамит України”. Та спершу екскурсія підземеллям. З однієї особи беруть 30 грн у будні та 34 — у вихідні.
На Закарпатті є приватні погреби. Годинна дегустація в залі ”Шардоне” в Ужгороді коштуватиме 40 грн.
— Вартість квитка встановили виходячи з вартості вина, що подаємо, — пояснює Олександр Ковач, 37 років, власник дегустаційної зали ”Шардоне”. — Туристам подаємо дорогі марки. Наприклад, ”Троянду Закарпаття” 1986 року. Пляшка на 0,7 літра коштує 140 гривень.
Починають дегустацію білими сухими сортами. Далі подають червоні сухі та напівсолодкі. Завершують десертними — білими та червоними. До вин подають закуски. Щоб перебити смак різних сортів напоїв, пропонують закушувати погачами — сирними булочками, підсмаженими сухарями, гарбузовим насінням, сиром і горіхами.
Винороб із райцентру Берегове Олександр Якоб, 57 років, тримає погріб ”Старі підвали”. Дегустації влаштовує біля бочок.
— Пропонуємо шість сортів, серед них унікальні — ”Мюлер Тургау”, ”Мускат Оттонель”, ”Сереска зелена”, — каже Якоб. — Із однієї людини просимо по 35 гривень. Крім дегустації, демонструємо виробництво. Пізніше даємо куштувати напої.
До Якоба приїхали туристи-іноземці. Наливає їм сухе вино”Мюлер Тургау”.
— Такого сорту я зроду не куштувала, — каже Ольга, туристка з Угорщини. — Терпкувате і трохи кисле.
— Це давній сорт, — пояснює Якоб. Він хоче відродити його.
Літр закарпатського вина продають по 20–140 грн.
— Ціна залежить від сорту та витримки, — пояснює винороб Володимир Райчинець із села Нижній Коропець Мукачівського району. — Літр мого ”Кагору” коштує 30 гривень, ”Цвайгельту” — 35, ”Мускату” — 40.
Пляшка вина з погреба — 50-річного Василя Анталовського, з Бобовища.
— Оцінюю їх залежно від строку витримки та методу виготовлення, — пояснює чоловік. — Білі мускатні сорти хороші й на першому-другому році життя. Але пік їхнього зберігання припадає на четвертий. Деякі вина тримають до десяти років. Найкраще витримувати червоні вина — ”Каберне Совіньйон”, ”Сапераві північне”, ”Голубок”, ”Шардоне”, ”Трамінер рожевий”.
Зберігати вино радять у бочках або пляшках.
— У жодному разі не можна наливати в пластик, — застерігає Олександр Ковач. — У скляній пляшці воно вистоїть багато років.
Ковач очолює Спілку приватних виноградарів і виноробів Закарпаття. За півроку установа планує видати винну карту області.
— Організовуватимемо винні тури приватними погребами області, — розповідає Олександр. — Сюди буде включено харчування та проживання на обійсті винороба. За кожен маршрут туристи відвідуватимуть п’ять погребів.
Сніжна РУСИН,
ГПУ
Сховати
|
| 2009.12.27 - 15:11 |
«Закарпатське Божоле» відкриває винний сезон |
Сховати
«Закарпатське Божоле» відкриває винний сезон
В Ужгороді фестивалем «Закарпатське Божоле» відкрився новий винний сезон. Традиційне, вже третє за ліком, дійство пройшло минулими вихідними в центрі міста над Ужем. Від попередніх цей винний фест відрізнявся тим, що відбувався не наприкінці листопада, як зазвичай, а на улюблене свято малечі - Миколая. Причина: через складну епідеміологічну ситуацію в країні уряд в цей час оголосив карантин і скасував усі масові заходи. Проте, як з’ясувалося, перенесення строків проведення «Закарпатського Божоле» не втратило своєї привабливості, а рясний сніг та мороз лише додали фестивалю вишуканості та неповторного шарму. Тим паче, що усі представлені на фесті вина – натуральні, виготовлені із елітних європейських сортів винограду, без додавання води та цукру.
Упродовж двох днів ужгородці та численні гості міста могли безкоштовно скуштувати майже двадцять сортів сонячного напою. Понад 30 найкращих приватних виноробів із усієї області привезли на фестиваль виключно молоде вино, виготовлене з цьогорічного урожаю. Такі сонячні напої не можна порівнювати з витриманими, марочними чи колекційними винами. В цей час молоде вино – особливе: у ньому все ще зберігаються смакові властивості виноградного соку. Такі напої ще не втратили аромат сонця і запашного літнього дня.
Ціни на вина, порівняно з минулим роком, були дещо нижчими: літр сонячного напою цьогоріч коштував від 20 до 40 гривень. Мабуть, на вартості позначилася світова економічна криза та платоспроможність громадян. Але, не зважаючи на це, за два дні фестивалю винороби продали понад 5 тонн вина. Як і минулого року, родзинкою «Закарпатського Божоле» стали фірмові келихи фестивалю із спеціальним гравіруванням. Організатори продавали їх по 40 гривень за кожен. З ним можна було досхочу безкоштовно дегустувати вина. Крім того, володар чарівного сувенірного келиху додатково міг претендувати на 1 літр будь-якого сонячного напою, який найбільш припав йому до душі.
Переможцем цьогорічного винного фесту, а його визначали за допомогою «Народної дегустації», став Карло Шош із села Кідьош, що на Берегівщині. За цього знаного в краї винороба проголосувало майже сто поціновувачів сонячного напою. Від організаторів дійства в якості призу він отримав сувенір - кришталеве виноградне гроно. За словами одного з організаторів «Закарпатського Божоле» Олександра Ковача, наступного року винний фестиваль обіцяє бути ще більш масштабним та феєричним. Адже щоразу скуштувати справжнє закарпатське молоде вино приїздить більше туристів.
Також варто відзначити, що разом із фестивалем проходила конференція «Спілки приватних виноградарів та виноробів Закарпаття». На ній було презентовано та затверджено герб Спілки.
Віталій МЕЩЕРЯКОВ
Сховати
|
| 2009.01.09 - 15:33 |
Червене вино - 2010 |
Сховати
12-14 січня в м.Мукачево відбудеться ХV фестиваль домашніх вин - \"Червене вино - 2010\"!!!
Сховати
|
| 2008.06.20 - 01:18 |
Червене вино-2008 |
Сховати
14Янв«Червене вино-2008»
Матеріал підготовано для української служби радіо BBC
Сьогодні у закарпатському містечку Мукачево добігає свого завершення один з найбільших у Східній Європі фестивалів, присвячений сонячному напою гірських схилів — вину. Чотириденний фестиваль «Червоне вино» став тринадцятим і найбільшим зі щорічних винних фестивалів у регіоні.
Цього року форум зібрав близько ста виноробів та виноробних підприємств з п’яти районів Закарпаття, у яких зростає виноград і, традиційно, виробляється вино. Це майже вдвічі більше, ніж торік. Кількість же сортів вина, представлених цього року сягнуло кількох сотень. Адже у кожного винороба свої рецепти, свої секрети і своя родзинка у виробленні цього улюбленого у Закарпатті та поза його межами напою.
Своїми враженнями ділиться голова спілки виноробів Закарпаття, учасник фестивалю Олександр Ковач:
«Дуже добре проходить свято. Цього року – надзвичайно потужно. Туристів набагато більше. Виноробів дуже багато представлено. Навіть у порівнянні з минулим роком набагато потужніше. І погода нам вдалася. Дуже гарно.»
Свято і справді вдалося. Народні гуляння нa центральній площі Мукачева зібрали протягом лише перших трьох днів близько трьохсот тисяч гостей. За свідченнями виноробів, що представили свої напої нa святі, кожному з них вдається продати в середньому близько ста літрів вина нa день, а відомі у краї фаворити від виноробства продавали дo трьохсот літрів напою щоденно.
Дегустація, продаж, конкурси, виступи народних колективів, вертепи — усе це триває тут з самого ранку дo пізнього вечора. І цього року нa відвідувачів, як завжди, чекали сюрпризи. Одним з них став новий продукт, представлений одним з провідних виноробних підприємств краю. Це біле напівсолодке вино одержало назву «Софійка» — нa честь однієї з доньок Президента України Віктора Ющенка.
Розповідає заслужений винороб України, головний технолог Підприємства Галина Новицька.
«Це нова лінійка. І ось вона починається з білого напівсолодкого «Софійка», потім червоне напівсолодке «Марічка», далі – Мараморош, це гори у нас тут (?), «Червона рута» і «Золотий нарцис» нa честь нашої долини нарцисів.»
Пляшку вина «Софійка» його авторами було подаровано Президентові України Віктору Ющенку, який саме перебуває нa Закарпатті з робочою поїздкою. Президент відвідав фестиваль у неділю разом зі своїм угорським колегою Ласло Шоймом. Керівників держав вітали колядники з вертепом і подарували високим гостям традиційні закарпатські сувеніри: гуцульські капелюхи-крисані, топірці та шкіряні пояси-череси.
Ватаг колядників: «Щиро вітаєме вас, панове президенти! Вельмишановні, вельмивисокодостойні гості нашого свята. Ми раді вас вітати нa цьому всенародному святі червеного вина. Дякуючи вам, ми хочемо вам вручити символічні пордарунки від усіх колядників Закарпаття.»
Відвідувачі фестивалю не приховували піднесеного настрою і охоче ділилися враженнями, заради яких їхали сюди навіть зі Східної України і з-за кордону. Одним з чинників, що змусили поціновувачів вина пуститися у неблизьку подорож дo Мукачева була можливість придбати нa фестивалі унікальні вина, які не представлені у крамницях через дорожнечу ліцензій нa гуртову торгівлю вином. Дрібні винороби, що виробляють вина не мільйонами декалітрів, а діжечку-дві — лише нa подібних фестивалях можуть донести власну продукцію дo споживача. Заради цього і їдуть щороку дo Мукачева любителі малотиражних домашніх вин.
Гостя фестивалю: «Я кожного року приїжджаю. Мені дуже подобається те, що тут виставляють вина, які зазвичай не можна купити в магазині. Наприклад бобовищанські вина або вина фірми «Леанка» вже не бувають у роздрібному продажу через дуже дорогі ліцензії. Їздити дo них нa підприємства далеко, дорого. A тут можна прийти, купити дешевше вино у чисті пластикові пляшки. Я вже купила вино «Софійка», яке назване нa честь доньки Президента. Була здивована. Можна ж собі дозволити під старий Новиій рік?»
Про Закарпатське вино знають вже і далеко зa кордонами України. Про це засвідчив і мешканець відомого своїми винами села Бобовище, гарячий футбольний уболівальник, офіційний талісман футбольного клубу «Динамо» (Київ), як він сам себе зве – суперфан Віктор Сідун. Адже він пригощав нa міжнародних футбольних матчах закордонних футболістів саме бобовищанським вином, про що і розповідає сам:
«Я приносив нa матчі Ліги Чемпіонів і спортсмени дали високу оцінку цим винам. Гравці, які пробували закарпатське бобовищанське вино – пробував сам Франц Бекенбауер, коли я мав з ним зустріч, як «Баварія» Мюнхенська була казали: чудове вино, «супервайн».
Отже, закарпатське вино знають і зa кордоном, як знають і фестиваль «Червоне вино», який має шанси стати міжнародним. Участю у ньому зацікавилися винороби країн колишньої Югославії та Угорщини. Потрібно лише вирішити питання перевезення через кордон вин, які, ймовірно візьмуть участь вже у наступному фестивалі «Червоне вино» у Мукачеві.
Олександр Попович, для Бі-Бі-Сі, Мукачево.
Сховати
|
Всього 19 новин. Сторінок 1. Активна: 1 |
|
 |